Dissonance

Значення та приклади

noun — значення 1

A harsh, discordant combination of sounds that lacks musical harmony.

Різке, немилозвучне поєднання звуків, якому бракує музичної гармонії.

Приклади:

• The modern piece was filled with jarring dissonance.

  Сучасний твір був наповнений різким дисонансом.

• The dissonance of the orchestra made the audience uncomfortable.

  Дисонанс оркестру викликав у слухачів дискомфорт.

noun — значення 2

A state of disagreement, conflict, or lack of harmony between people, ideas, or beliefs.

Стан незгоди, конфлікту або відсутності гармонії між людьми, ідеями чи переконаннями.

Приклади:

• There is a growing dissonance between his public statements and his private actions.

  Існує зростаючий дисонанс між його публічними заявами та приватними діями.

• The policy created a deep dissonance within the organization.

  Ця політика створила глибоку дисгармонію всередині організації.

Словосполучення

cognitive dissonance — когнітивний дисонанс

Приклади:

He experienced cognitive dissonance when his actions contradicted his values.

Він відчув когнітивний дисонанс, коли його дії суперечили його цінностям.

Форми слова

• • dissonances (множина) — дисонанси