роз'єднання, дисоціація
Dissociation — це термін, що описує процес роз'єднання, відокремлення або розпаду складних систем на простіші складові, що використовується в психології, хімії та фізиці.
noun — значення 1
The act of separating or the state of being disconnected from something else.
Акт відокремлення або стан роз'єднаності з чимось іншим.
Приклади:
The dissociation of the two groups led to a complete breakdown in communication.
Роз'єднання цих двох груп призвело до повного припинення спілкування.
There is a clear dissociation between his words and his actions.
Існує чітке відокремлення між його словами та діями.
noun — значення 2
A psychological defense mechanism where thoughts or memories are compartmentalized to avoid emotional distress.
Психологічний захисний механізм, при якому думки або спогади відокремлюються для уникнення емоційного стресу.
Приклади:
The patient experienced dissociation as a way to cope with the trauma.
Пацієнт відчув дисоціацію як спосіб впоратися з травмою.
Severe stress can sometimes trigger a state of dissociation.
Сильний стрес іноді може спровокувати стан дисоціації.
noun — значення 3
The process in chemistry where a compound breaks down into simpler molecules, atoms, or ions.
Процес у хімії, при якому сполука розпадається на простіші молекули, атоми або іони.
Приклади:
The heat caused the rapid dissociation of the gas molecules.
Тепло спричинило швидкий розпад молекул газу.
cognitive dissociation — когнітивна дисоціація
Приклади:
Cognitive dissociation often occurs during high-pressure situations.
Когнітивна дисоціація часто виникає під час ситуацій високого тиску.
molecular dissociation — молекулярна дисоціація
Приклади:
We studied the rate of molecular dissociation in the lab.
Ми вивчали швидкість молекулярної дисоціації в лабораторії.