Discourage

Значення та приклади

verb — значення 1

To extinguish the courage of; to dishearten; to depress the spirits of; to deprive of confidence; to deject.

Позбавляти когось сміливості, надіяти або викликати небажання до чогось; засмучувати або пригнічувати дух.

Приклади:

• I don't want to discourage you from trying to do that.

  Я не хочу знеохотити тебе від того, щоб спробувати це зробити.

• The constant criticism began to discourage him.

  Постійна критика почала його розчаровувати.

verb — значення 2

To persuade somebody not to do (something).

Переконувати когось не робити чогось; відмовляти від певних дій.

Приклади:

• We tried to discourage them from going out in the storm.

  Ми намагалися відмовити їх від виходу в шторм.

Форми слова

• • discourages (однина) — знеохочує
• • discouraging (теперішній час) — знеохочуючи
• • discouraged (минулий час) — знеохочений
• • discourage (інфінітив) — знеохочувати

Похідні та пов'язані слова