бідний, збіднювати, позбавлений
Destitute — прикметник, що описує стан крайньої бідності або відсутності необхідних засобів для існування.
adj — значення 1
Lacking money, food, and other basic necessities of life; extremely poor.
Людина, яка не має грошей, їжі та інших базових засобів для життя; надзвичайно бідний.
Приклади:
After the fire, the family was left completely destitute.
Після пожежі сім'я залишилася абсолютно нужденною.
Tom is destitute.
Том бідний.
adj — значення 2
Completely lacking or devoid of something specified.
Повна відсутність або нестача чого-небудь визначеного.
Приклади:
The report is destitute of any factual evidence.
Звіт повністю позбавлений будь-яких фактичних доказів.
verb — значення 1
To cause someone to become impoverished or to strip them of their resources.
Зробити когось бідним або позбавити їх ресурсів та засобів до існування.
Приклади:
The economic crisis served to destitute many small business owners.
Економічна криза призвела до того, що багато власників малого бізнесу збідніли.