корона, коронувати, вінок
Crown — це англійське слово, яке має кілька значень, пов'язаних з королівською владою, вінком, верхньою частиною чогось, а також використовується у стоматології та ботаніці.
noun — значення 1
A royal, imperial, or princely headdress, typically made of gold and jewels, worn by a monarch as a symbol of their power and authority.
Королівський, імператорський або князівський головний убір, зазвичай виготовлений із золота та коштовностей, який носить монарх як символ своєї влади та авторитету.
Приклади:
The king always wears a crown.
Король завжди носить корону.
This book is about a king who loses his crown.
Це книжка про короля, який втратив свою корону.
noun — значення 2
A wreath or band worn on the head as a mark of honor, victory, or distinction.
Вінок або стрічка, що носиться на голові як знак пошани, перемоги або відзнаки.
Приклади:
The girl in the picture is wearing a crown not of gold but of flowers.
На фотографії в дівчини корона не з золота, а з квітів.
noun — значення 3
Imperial or regal power, or the government headed by a monarch.
Імперська або королівська влада, або уряд, очолюваний монархом.
Приклади:
The crown is the symbol of kings.
Корона — це символ королів.
noun — значення 4
The uppermost part of something, such as a tree or a mountain.
Найвища частина чогось, наприклад, дерева або гори.
Приклади:
The crown of the tree was covered in snow.
Крона дерева була вкрита снігом.
noun — значення 5
The part of a tooth that is visible above the gums.
Частина зуба, яка видима над яснами.
Приклади:
You have to have a new crown.
Вам потрібна нова корона.
noun — значення 6
A prosthetic covering for a tooth, used to restore its shape, size, and function.
Протезуюче покриття для зуба, яке використовується для відновлення його форми, розміру та функції.
Приклади:
The dentist recommended a crown for the damaged tooth.
Стоматолог порекомендував коронку для пошкодженого зуба.
verb — значення 1
To place a crown on the head of someone, typically a monarch, as part of a coronation ceremony.
Надягати корону на голову когось, зазвичай монарха, як частину церемонії коронації.
Приклади:
The archbishop will crown the new king.
Архієпископ коронуватиме нового короля.
verb — значення 2
To bestow something upon someone as a mark of honor, dignity, or recompense; to adorn or dignify.
Нагороджувати когось чимось як знак пошани, гідності або винагороди; прикрашати або надавати гідності.
Приклади:
His achievements crowned his career.
Його досягнення увінчали його кар'єру.
verb — значення 3
To form the topmost or finishing part of something; to complete or perfect.
Формувати верхню або завершальну частину чогось; завершувати або вдосконалювати.
Приклади:
The spire crowned the cathedral.
Шпиль вінчав собор.
Crown Prince — Спадкоємець престолу
Приклади:
The Crown Prince will soon ascend to the throne.
Спадкоємець престолу незабаром зійде на трон.
Crown Jewel — Коштовність корони; найцінніший елемент
Приклади:
The museum displayed the Crown Jewels.
Музей виставив коштовності корони.
The Crown — Корона
Королівська влада або держава, очолювана монархом.
Приклади:
All matters of state are ultimately decided by the Crown.
Усі державні справи зрештою вирішуються Короною.