Contradiction — це іменник, що означає наявність суперечностей, логічну невідповідність або твердження, яке заперечує саме себе.
noun: суперечність, протиріччя, заперечення
noun — значення 1
A situation where two or more statements or ideas are in conflict and cannot both be true.
Ситуація, коли два або більше тверджень чи ідей конфліктують і не можуть бути істинними одночасно.
Приклади:
His actions are in direct contradiction to his words.
Його дії перебувають у прямій суперечності з його словами.
There is a clear contradiction in the witness's testimony.
У свідченнях очевидця є чітке протиріччя.
noun — значення 2
The act of saying that something is wrong or not true.
Дія, що полягає у запереченні чогось або твердженні, що воно є хибним.
Приклади:
He spoke in contradiction of the established facts.
Він виступив із запереченням встановлених фактів.
The report was issued in contradiction to the previous findings.
Звіт було видано як заперечення попередніх висновків.
noun — значення 3
A logical inconsistency between elements or propositions within a system.
Логічна несумісність між елементами або твердженнями в межах певної системи.
Приклади:
The theory contains a fundamental contradiction that makes it invalid.
Теорія містить фундаментальну суперечність, яка робить її недійсною.
in contradiction to — всупереч чомусь
Приклади:
He acted in contradiction to the rules.
Він діяв всупереч правилам.
logical contradiction — логічна суперечність
Приклади:
This is a logical contradiction.
Це логічна суперечність.