приголосний, узгоджений, приголосна
Consonant — це лінгвістичний термін, що позначає приголосний звук або літеру, а також прикметник, що описує гармонійність чи відповідність чогось.
noun — значення 1
A speech sound produced by obstructing the flow of air in the vocal tract, typically acting as a non-syllabic element.
Звук мовлення, що утворюється шляхом перешкоджання потоку повітря в мовному тракті, зазвичай виступаючи нескладовим елементом.
Приклади:
A glottal stop is a consonant articulated by closing and opening the glottis.
Гортанна змичка — це приголосний, який утворюється шляхом змикання та розмикання голосової щілини.
The letter 'b' represents a voiced bilabial consonant.
Літера 'b' позначає дзвінку губно-губну шелестівку.
noun — значення 2
A letter of the alphabet that represents a consonant sound.
Літера алфавіту, яка позначає приголосний звук.
Приклади:
The word 'cat' begins and ends with a consonant.
Слово 'cat' починається і закінчується на приголосну.
adj — значення 1
Being in agreement, harmony, or compatibility with something else.
Перебування у згоді, гармонії або сумісності з чимось іншим.
Приклади:
His actions were consonant with his stated beliefs.
Його дії були узгоджені з його заявленими переконаннями.
The new policy is consonant with our long-term goals.
Нова політика є гармонійною з нашими довгостроковими цілями.
adj — значення 2
Relating to or characterized by the presence of many consonant sounds.
Стосується або характеризується наявністю великої кількості приголосних звуків.
Приклади:
The language has a highly consonant structure.
Ця мова має дуже приголосний характер структури.