сполучник, поєднання, сполучення
Conjunction — це термін, що в граматиці означає сполучник, а в загальному сенсі — поєднання або збіг обставин.
noun — значення 1
A word used to connect words, phrases, or clauses within a sentence.
Службова частина мови, що використовується для поєднання слів, словосполучень або частин речення.
Приклади:
The word 'and' is a common conjunction.
Слово 'і' є поширеним сполучник.
You should use a conjunction to link these two clauses.
Вам слід використати сполучник, щоб поєднати ці дві частини речення.
noun — значення 2
The state of being joined together or the act of combining things.
Стан поєднання або процес об'єднання кількох речей разом.
Приклади:
The project was completed in conjunction with our partners.
Проєкт був завершений у поєднання з нашими партнерами.
This result is a conjunction of several factors.
Цей результат є з'єднання кількох факторів.
noun — значення 3
The alignment of two celestial bodies as seen from a specific point, usually Earth.
Розташування двох небесних тіл на одній лінії, якщо дивитися з певної точки, зазвичай із Землі.
Приклади:
The planets are in conjunction tonight.
Сьогодні вночі планети перебувають у сполучення.
in conjunction with — разом з
Приклади:
We worked in conjunction with the local authorities.
Ми працювали в поєднання з місцевою владою.