Concupiscence — це термін, що описує сильне, часто неконтрольоване бажання або пристрасть, що має як психологічне, так і теологічне значення.
noun: похіть, пристрасть, жадання, гріховна схильність, непомірне бажання
noun — значення 1
An intense or ardent desire, particularly of a sexual nature; lust.
Сильне або палке бажання, особливо сексуального характеру; похіть.
Приклади:
The novel explores the destructive nature of human concupiscence.
Роман досліджує руйнівну природу людської похіті.
He struggled to overcome his base concupiscence.
Він намагався подолати своє нице жадання.
noun — значення 2
In theology, the inclination of the human appetite toward things that are contrary to reason or moral law, often associated with original sin.
У теології — схильність людського апетиту до речей, що суперечать розуму або моральному закону, часто пов'язана з первородним гріхом.
Приклади:
The doctrine describes concupiscence as a lingering effect of the Fall.
Доктрина описує гріховну схильність як наслідок гріхопадіння.
unbridled concupiscence — нестримна похіть
Приклади:
His unbridled concupiscence led to his downfall.
Його нестримна похіть призвела до падіння.