Conclusive — прикметник, що означає остаточний, переконливий або такий, що не залишає сумнівів.
adj: остаточний, вирішальний, переконливий, беззаперечний
adj — значення 1
Serving to settle an issue or to produce a final result.
Такий, що слугує для вирішення питання або досягнення остаточного результату.
Приклади:
The evidence provided was conclusive for the jury.
Надані докази були остаточними для присяжних.
We need a conclusive victory to win the championship.
Нам потрібна вирішальна перемога, щоб виграти чемпіонат.
adj — значення 2
Putting an end to doubt or question; convincing.
Такий, що усуває сумніви або питання; переконливий.
Приклади:
The results of the experiment were conclusive.
Результати експерименту були переконливими.
conclusive evidence — беззаперечні докази
Приклади:
The police found conclusive evidence at the scene.
Поліція знайшла беззаперечні докази на місці події.
conclusive proof — остаточний доказ
Приклади:
This document is conclusive proof of his innocence.
Цей документ є остаточним доказом його невинності.