Compound — це англійське слово, яке може означати суміш, сполуку, або дію поєднання, укладання угоди чи створення складного елемента.
noun: табір, зона, комплекс, квартал, садиба, родинне поселення
adj: складний, складений
verb: поєднувати, змішувати, складати, врегулювати, укласти мирову угоду, погіршувати, ускладнювати
noun — значення 1
An enclosure within which workers, prisoners, or soldiers are confined.
Огороджена територія, де утримуються працівники, в'язні або солдати.
Приклади:
The prisoners were kept in a secure compound.
В'язнів тримали у безпечному таборі.
The military base was a large, heavily guarded compound.
Військова база була великою, добре охоронюваною зоною.
noun — значення 2
A group of buildings situated close together, for example for a school or block of offices.
Група будівель, розташованих близько одна до одної, наприклад, для школи або офісної будівлі.
Приклади:
The university campus is a large compound of academic buildings.
Університетський кампус — це великий комплекс навчальних будівель.
noun — значення 3
A compound of buildings where members of the same extended family live together.
Комплекс будівель, де разом проживають члени однієї великої родини.
Приклади:
They lived in a traditional family compound in the village.
Вони жили у традиційній родинній садибі в селі.
adj — значення 1
Composed of elements; not simple.
Складений з елементів; не простий.
Приклади:
Water is a compound molecule made of hydrogen and oxygen.
Вода — це складна молекула, що складається з водню та кисню.
The report contained a lot of compound sentences.
Звіт містив багато складних речень.
verb — значення 1
To form (a resulting mixture) by combining different elements, ingredients, or parts; to mingle with something else.
Утворювати (суміш), поєднуючи різні елементи, інгредієнти або частини; змішуватися з чимось іншим.
Приклади:
The two chemicals will compound to form a new substance.
Дві хімічні речовини поєднаються, утворюючи нову субстанцію.
His fears were compounded by the strange noises he heard.
Його страхи посилилися від дивних звуків, які він чув.
verb — значення 2
To settle by agreeing on less than the claim, or on different terms than those stipulated.
Врегулювати, погодившись на меншу суму, ніж заявлено, або на інших умовах, ніж було обумовлено.
Приклади:
They decided to compound the debt rather than go to court.
Вони вирішили врегулювати борг, а не звертатися до суду.
verb — значення 3
To worsen a situation.
Погіршувати ситуацію.
Приклади:
His illness only served to compound the family's financial problems.
Його хвороба лише погіршила фінансові проблеми сім'ї.
industrial compound — промисловий комплекс
Приклади:
The factory is located in a large industrial compound.
Завод розташований у великому промисловому комплексі.
residential compound — житловий комплекс
Приклади:
They are building a new residential compound on the outskirts of the city.
На околиці міста будують новий житловий комплекс.
compound interest — складні відсотки
Приклади:
Investing early allows your money to grow with compound interest.
Інвестування на початку дозволяє вашим грошам зростати зі складними відсотками.
compound fracture — відкритий перелом
Приклади:
The accident resulted in a compound fracture of the leg.
Внаслідок аварії стався відкритий перелом ноги.
compound the issue — погіршити справу
Зробити проблему ще гіршою або складнішою.
Приклади:
By refusing to apologize, he only managed to compound the issue.
Відмовляючись вибачатися, він лише погіршив справу.