Commandment — це слово, що означає божественний наказ, суворе правило або обов'язкову до виконання вимогу.
noun: заповідь, наказ
noun — значення 1
A divine rule or law, particularly referring to the Ten Commandments in religious contexts.
Божественне правило або закон, особливо стосовно Десяти заповідей у релігійному контексті.
Приклади:
If there be any other commandment, it is briefly comprehended in this saying, namely, Thou shalt love thy neighbour as thyself.
Як і будь-яку іншу заповідь, можна підсумувати так: «Люби свого ближнього, як самого себе».
He tried to live his life according to every commandment he had learned in his youth.
Він намагався прожити своє життя згідно з кожною заповідь, яку вивчив у юності.
noun — значення 2
An authoritative order or edict that must be strictly obeyed.
Авторитетний наказ або указ, який необхідно суворо виконувати.
Приклади:
The leader issued a new commandment that all citizens must follow without question.
Лідер видав новий наказ, якого всі громадяни повинні дотримуватися без запитань.
Ten Commandments — Десять заповідей
Приклади:
The Ten Commandments are central to the moral code of many religions.
Десять заповідей є центральними для морального кодексу багатьох релігій.