канон, вухо дзвона
Canon — це англійське слово, яке має кілька значень, пов'язаних з правилами, літературними творами, релігією та музикою.
noun — значення 1
A generally accepted principle or rule that serves as a standard or guide.
Загальноприйнятий принцип або правило, що слугує стандартом або керівництвом.
Приклади:
The canon of good taste dictates that one should always be polite.
Канон доброго смаку диктує, що завжди слід бути ввічливим.
This is a fundamental canon of scientific inquiry.
Це фундаментальний принцип наукового дослідження.
noun — значення 2
A collection of literary works that are considered to be authentic and representative of a particular author or period.
Збірка літературних творів, які вважаються автентичними та репрезентативними для певного автора чи періоду.
Приклади:
Shakespeare's plays form the core of the English literary canon.
П'єси Шекспіра складають ядро англійського літературного канону.
noun — значення 3
The official list of saints acknowledged and canonized in the Roman Catholic Church.
Офіційний список святих, визнаних і канонізованих у Римсько-католицькій церкві.
Приклади:
The process of canonization adds a person to the canon of saints.
Процес канонізації додає особу до канону святих.
noun — значення 4
A piece of music in which the same melody is played by different voices or instruments, entering at different times, creating a continuous imitation.
Музичний твір, у якому одна й та сама мелодія виконується різними голосами чи інструментами, вступаючи в різний час, створюючи безперервну імітацію.
Приклади:
Pachelbel's Canon in D is a famous example of this musical form.
Канон Пахельбеля ре-мажор є відомим прикладом цієї музичної форми.
noun — значення 5
A religious law or body of law decreed by the church.
Релігійний закон або сукупність законів, встановлених церквою.
Приклади:
The council issued new canons regarding church administration.
Собор видав нові канони щодо церковного управління.
noun — значення 6
The part of a bell by which it is suspended; the ear or shank of a bell.
Частина дзвона, за яку він підвішується; вухо або хвостовик дзвона.
Приклади:
The bell's canon was carefully examined for any signs of wear.
Вухо дзвона було ретельно оглянуто на наявність ознак зносу.
noun — значення 7
Those sources, especially including literary works, which are considered part of the main continuity regarding a given fictional universe; (metonymic) these sources' content.
Джерела, особливо літературні твори, які вважаються частиною основної безперервності певного вигаданого всесвіту; (метонімічно) зміст цих джерел.
Приклади:
The author clarified what was considered canon in the Star Wars universe.
Автор уточнив, що вважається каноном у всесвіті Зоряних війн.
literary canon — літературний канон
Приклади:
The professor discussed the evolution of the literary canon.
Професор обговорив еволюцію літературного канону.
religious canon — релігійний канон
Приклади:
The monks followed the strict religious canon of their order.
Монахи дотримувалися суворого релігійного канону свого ордену.
to canonize someone — канонізувати когось
Офіційно визнати когось святим у католицькій церкві; також у переносному значенні — прославити, ідеалізувати когось.
Приклади:
The church decided to canonize the late pope.
Церква вирішила канонізувати покійного папу.