бомбардування, теракт, бомбування
Bombing — англійське слово, що означає скидання бомб з повітря або встановлення та підрив бомб.
noun — значення 1
The action of dropping bombs from aircraft, typically as an act of war.
Дія скидання бомб з літаків, зазвичай як акт війни.
Приклади:
During the Gulf War, the U.S. Department of Defense coined the doublespeak term "visiting a site" to refer to bombing missions.
Під час війни у Перській затоці, міністерство оборони США винайшло евфемістичний термін "відвідати місцезнаходження", говорячи про бомбардування.
The city suffered heavy bombing during the conflict.
Місто зазнало важких бомбардувань під час конфлікту.
noun — значення 2
The action of placing and detonating bombs, often with the intent to cause destruction or terror.
Дія встановлення та підриву бомб, часто з метою спричинити руйнування або терор.
Приклади:
The bombing of the train station caused widespread panic.
Теракт на залізничному вокзалі спричинив масову паніку.
noun — значення 3
The act of bombing a drug, which involves wrapping it in a covering before swallowing it.
Процес обгортання наркотику в оболонку перед його ковтанням.
Приклади:
The patient was instructed on the proper method of bombing the medication.
Пацієнту пояснили правильний спосіб бомбування ліків.