хвалькуватий
Boastful — прикметник, що описує людину, яка схильна вихвалятися своїми досягненнями або якостями.
adj — значення 1
Showing excessive pride and self-satisfaction in one's achievements, possessions, or abilities.
Вияв надмірної гордості та самовдоволення власними досягненнями, майном або здібностями.
Приклади:
He made a boastful claim about his success in the project.
Він зробив хвалькувату заяву про свій успіх у проекті.
Her boastful attitude made it difficult for her to make friends.
Її пихата поведінка заважала їй заводити друзів.
boastful remark — хвалькувате зауваження
Приклади:
He ignored her boastful remark.
Він проігнорував її хвалькувате зауваження.
boastful tone — пихатий тон
Приклади:
She spoke in a boastful tone.
Вона говорила пихатим тоном.