Behest — це іменник, що означає наказ, веління або наполегливе прохання, яке зазвичай вживається у формальному контексті.
noun: наказ, веління, розпорядження, обітниця, урочиста обіцянка
noun — значення 1
An authoritative command or an urgent request from someone in a position of power.
Авторитетний наказ або наполегливе прохання від особи, що має владу.
Приклади:
The changes were made at the behest of the director.
Зміни були внесені за наказом директора.
He acted at his father's behest.
Він діяв за велінням свого батька.
noun — значення 2
A solemn vow or a formal promise made to someone.
Урочиста обітниця або формальна обіцянка, дана комусь.
Приклади:
She kept her ancient behest to return home.
Вона дотрималася своєї давньої обітниці повернутися додому.
at the behest of — за наказом / за розпорядженням
Приклади:
The committee met at the behest of the chairman.
Комітет зібрався за розпорядженням голови.