загальноіменний, загальна назва, найменувальний
Appellative — термін, що в лінгвістиці означає загальну назву або іменник, а також стосується процесу надання імен.
adj — значення 1
Relating to a common noun or a word that serves as a name for a class of objects.
Стосується загального іменника або слова, що слугує назвою для класу об'єктів.
Приклади:
The term is used in an appellative sense to describe the category.
Цей термін вживається в апелятивному значенні для опису категорії.
Linguists often discuss the appellative nature of these words.
Лінгвісти часто обговорюють загальноіменну природу цих слів.
adj — значення 2
Relating to the act of naming or assigning a title to someone or something.
Стосується акту найменування або надання титулу комусь чи чомусь.
Приклади:
He provided an appellative description for the new discovery.
Він надав найменувальний опис для нового відкриття.
noun — значення 1
A common noun that denotes a class of objects rather than a specific individual.
Загальний іменник, що позначає клас об'єктів, а не конкретну особу.
Приклади:
In grammar, 'city' is an appellative.
У граматиці 'місто' — це загальна назва.
The list includes several types of appellative.
Список містить кілька типів загальних назв.
noun — значення 2
A descriptive name, title, or nickname given to a person or thing.
Описова назва, титул або прізвисько, надане особі чи предмету.
Приклади:
The king was known by the appellative 'the Great'.
Король був відомий під найменуванням 'Великий'.