обожнювання, апофеоз, втілення
Apotheosis — це термін, що означає обожнювання, піднесення до рівня божества або досягнення найвищої точки розвитку чого-небудь.
noun — значення 1
The process of elevating a person to the rank of a god or deifying them.
Процес піднесення людини до рангу бога або її обожнювання.
Приклади:
The emperor's apotheosis was celebrated with grand public ceremonies.
Апофеоз імператора святкували з великими публічними церемоніями.
Ancient rulers often sought apotheosis to solidify their divine right to rule.
Стародавні правителі часто прагнули обожнювання, щоб зміцнити своє божественне право на владу.
noun — значення 2
The highest point in the development of something; a culmination or climax.
Найвища точка розвитку чого-небудь; кульмінація або пік.
Приклади:
This performance was the apotheosis of her long and successful career.
Цей виступ став апофеозом її довгої та успішної кар'єри.
The final scene of the play served as the perfect culmination of the plot.
Фінальна сцена п'єси стала ідеальною кульмінація сюжету.
noun — значення 3
A glorified example or the perfect embodiment of a concept or ideal.
Звеличений приклад або ідеальне втілення певної концепції чи ідеї.
Приклади:
The building is considered the apotheosis of modern architectural design.
Ця будівля вважається ідеалом сучасного архітектурного дизайну.
reach an apotheosis — досягти апофеозу
Приклади:
The movement reached its apotheosis in the late twentieth century.
Рух досяг свого апофеозу наприкінці двадцятого століття.