сплав, сплавляти, домішка
Alloy — це термін, що позначає металевий сплав або процес змішування металів для покращення їхніх властивостей.
noun — значення 1
A metal made by combining two or more metallic elements, especially to give greater strength or resistance to corrosion.
Метал, отриманий шляхом поєднання двох або більше металевих елементів, особливо для надання більшої міцності або стійкості до корозії.
Приклади:
Brass is a common alloy of copper and zinc.
Латунь — це поширений сплав міді та цинку.
The new material is a high-performance metallic alloy.
Цей новий матеріал є високопродуктивним металевим стопом.
noun — значення 2
A substance that is added to something else, often reducing its quality or purity.
Речовина, яка додається до чогось іншого, часто знижуючи його якість або чистоту.
Приклади:
The gold contained an unwanted alloy that lowered its value.
Золото містило небажану домішку, яка знизила його вартість.
verb — значення 1
To mix metals together to form an alloy.
Змішувати метали разом для утворення сплаву.
Приклади:
It is necessary to alloy these metals at high temperatures.
Необхідно сплавляти ці метали при високих температурах.
They alloy the components to create a durable material.
Вони змішують компоненти, щоб створити довговічний матеріал.
verb — значення 2
To debase or impair the quality of something by adding a less valuable substance.
Знижувати якість чогось шляхом додавання менш цінної речовини.
Приклади:
Do not alloy your good intentions with greed.
Не варто псувати свої добрі наміри жадібністю.
metallic alloy — металевий сплав
Приклади:
Engineers developed a new metallic alloy.
Інженери розробили новий металевий сплав.
strong alloy — міцний сплав
Приклади:
They used a strong alloy for the frame.
Вони використали міцний сплав для рами.