відчуження, відчуженість
Alienation — це стан відчуженості, віддалення або процес передачі прав власності, що часто вживається у психологічному, соціальному та юридичному контекстах.
noun — значення 1
The act of causing someone to feel isolated or estranged from a group or activity.
Процес або дія, що змушує когось почуватися ізольованим або віддаленим від групи чи діяльності.
Приклади:
The constant criticism led to the alienation of the staff.
Постійна критика призвела до відчуження персоналу.
His behavior caused a gradual alienation from his friends.
Його поведінка спричинила поступове віддалення від друзів.
noun — значення 2
A state of emotional isolation or dissociation from one's surroundings or self.
Стан емоційної ізоляції або розриву зв'язків із навколишнім середовищем чи самим собою.
Приклади:
She felt a deep sense of alienation in the big city.
Вона відчувала глибоку відчуженість у великому місті.
The patient suffered from severe alienation from reality.
Пацієнт страждав від сильного психозу та відриву від реальності.
noun — значення 3
The legal transfer of property or rights from one person to another.
Юридична передача майна або прав від однієї особи іншій.
Приклади:
The contract includes a clause regarding the alienation of assets.
Контракт містить пункт щодо відчуження активів.
social alienation — соціальне відчуження
Приклади:
Social alienation is a growing problem in modern society.
Соціальне відчуження є зростаючою проблемою в сучасному суспільстві.
feel alienation — відчувати відчуженість
Приклади:
Many teenagers feel alienation during their school years.
Багато підлітків відчувають відчуженість протягом шкільних років.