XVIII сторіччя, а особливо його кінець, відзначилось “епідемією читання”.

“В Парижі всі читали. […] Всі — і особливо жінки — носили при собі книжки. Читалі в епікажі під час прогулянки, в театрі — під час антракту, в кафе, в купальні. У крамницях жінки, діти, компаньйони, учні — всі читали. У неділю люди читали, вмостившись перед дверима власних будинків, лакеї — на задніх сидіннях екіпажів, кучери — на своїх традиційних місцях, солдати — несучи варту”. (Вернер Краус, “Про значення історії книги в розвитку просвітництва”)

В описах сучасників картина ще яскравіша. Зрозуміло, тезу про “революцію в читанні” не варто сприймати аж надто буквально. У фразі “читали всі” оте-то “всі” означало передусім буржуазію та челядь. Пролетаріат, як і селяни, ще не були охоплені “книжковою пошестю”.

Однак читання у XVIII сторіччі і справді зазнало кількох разючих змін. По-перше, кількісних. Молода буржуазія, для якої читання все ще лишалось нетиповим заняттям, взялась до книжок із фанатичним запалом. Подібної поведінки західний світ ще не знав. Так, образ просвітницького ерудита був нерозривний із бібліотекою, але вони читали переважно класичні тексти або подібних собі ерудитів. Так, реформація, контрреформація та друкарський верстат зробили книжки доступними для більшості, однак мова йшла переважно про релігійні тексти та памфлети. Однак тільки у XVIII сторіччі публіка починає масово читати світські художні тексти, переважно — сентиментальні романи та романи жахів.

Жінка за читанням – новий типаж XVIII сторіччя, саме тоді почалась мода на цей сюжет серед художників

(more…)

Читати повністю »

Про цю чудернацьку машину – “книжкове колесо” – я вже колись мимобіжно згадував. Але днями чудовий блог BibliOdyssey виклав цікаву гравюру із зображенням колеса, яка заохотила повернутись до теми.

(more…)

Читати повністю »