Librabook (http://www.librabook.com.ua/)

Асортимент

Сучасна українська література (0 з 5)

Відсутня як клас. Точніше, є кілька книжок у російських перекладах. Libra працює переважно з кількома російськими видавництвами, українських лише кілька, та й ті не видають художню літературу.

Сучасна зарубіжна література (5 з 5)

Перекладна зарубіжка, знову ж таки, виключно російськомовна. В усьому іншому асортимент дуже й дуже непоганий. Добре представлені нобелівські лауреати за останні десять років, хоча минулорічна Герта Мюлер, мабуть, виявилась занадто твердим горішком. Букерівських лауреатів, зрозуміло, набагато менше, але два з десяти – краще ніж нічого. Гонкурівських – неочікувано – аж четверо з десяти. Лауреатів Дублінської премії – троє з десяти, але там Уельбек і Памук, так що це не дивує.

“Культови” чи просто “модних” авторів усіх ґатунків – повно. Уельбек, Беґбедер, Паланік, Уелш, Муракамі, Вербер, Істон Елліс. Любителі легшого чтива знайдуть свого Коельо та Баха, втім, як і Переса-Реверте чи Стіга Ларссона.

Що не менш приємно, широко представлена “актуальна класика” ХХ ст. – Кундера, Грасс, Фаулз, Віан, Кізі, Коупленд, Еко взагалі винесений в окрему рубрику. Є навіть трохи сучасної та не дуже поезії.

Сучасна російська література (4 з 5)

До якої на сайті, між іншим, зараховані Жадан (в російському перекладі, звісно), Курков та Василь Биков. Що кумедно, Сняданко (також перекладна) – це вже “зарубіжна проза”.

Однак якщо абстрагуватись від цих курйозів, сучросліт тішить асортиментом. Звісно, на своїх почесних місцях Пєлєвін, Сорокін, Грішковєц, Лімонов, Єлізаров та далі по нисхідній – Макс Фрай, Акунін, Стогоff, Мінаєв, Робскі тощо.

Втім, присутні й менш очікувані Рубінштейн, Пєтрушевская, Мамлєєв, Горчєв, Кудрявцев, Ґоралік, Рубіна, Прілєпін, навіть Родіонов є.

З іншого боку, лауреати російських літпремій представлені не так щоб дуже – точно незайвими були б Юзефович, Ґаррос, Шишкін.

Класика (3 з 5)

Української класики, як здогадуєтесь, немає взагалі. Зарубіжна ккласика в російських перекладах представлена десь на рівні стандартного книжкогово супермаркета – неодмінні серії від “Азбука-Классика” та “Библиотека всемирной литаратуры” від “Ексмо”, розбавлені ще кількома серіями чи окремими виданнями. Прийнятно, якщо ви не потребуєте нічого екзотичного.

Російська класика, очікувано, представлена широко – досхочу Чехова, Достоєвського, Толстого, Солженіцина, Набокова, а також дуже, дуже багато Бродського.

Нон-фікшн (5 з 5)

Вдосталь біографій та мемуарів, різних серій та масштабів. Є невелика добірка “популярної науки”, зрозуміло, із Хокінгом на чолі.Приємно тішить наявність гострих соціальних та й взагалі політичних текстів – всі три книжки Наомі Кляйн, стара серія від “Ультракультури”, публіцистика Алєксєя Цвєткова, Дугі Брімсон зі своїми футбольними хулігарами тощо. Дивно, правда, чому в цей напрямок не вписався Панюшкін зі своїм “Газпромом…”.

Література іноземними мовами (1 з 5)

Досить бідний асортимент, по суті, лише кілька дизайнерських та фотоальбомів.

Гуманітаристика (3 з 5)

Загалом, припускаю, культурологам буде цікаво, хоча асортимент комплектувався радше керуючись вимогами моди, аніж системи. Дуже й дуже потужний набір книжок з “історії повсякденності”, дендизм, божевілля, історія кухні, загалом популярна історія. Однак якщо говорити про знакових авторів, то представлені вони досить символічно. Аж один Жижек, один Фуко, один Дельоз, жодного Бодрійяра, жодного Барта, про Вітґенштейна чи там Адорно мова взагалі не йде.

Натомість до ваших послуг дуже багато Ніцше, Фукуяма, Шопенгауер та філософська серія “Азбука-класика”. Іншими словами, з філософією не те щоб зовсім трагічно, наприклад, тішить наявність Слотердайка, однак і прийнятною картиною не назвеш. Із соціологією не краще. Тішить зарахування до “філософії” медієвістики Ле Гоффа чи там психології Виготського.

Інше (5 з 5)

Дуже потужний корпус подарункових видань, енциклопедій, мистецьких та фотоальбомів, книжок з дизайну та архітектури, музики, кулінарії, бізнес-літератури, дитячих книжок, релігії, IT, наявні навіть підручники та словники. Огляд кожного з перелічених пунктів не робитиму, однак широта представленої тематики безперечна.

Цікавинки

Магазин пропонує дуже широкий асортимент фахової медичної літератури, із відповідною рубрикацією. Не берусь судити, наскільки адекватною є добірка з фахової точки зору, однак навіть для нефахівця кількість підрубрик та назв у кожній підрубриці справляють дуже солідне враження. Дещо дивує, чому саме медична література, однак, зрештою, чом би й ні.

Сайт

Навігація (3 з 5)

Навігація на сайті, мабуть, найслабше місце “Лібри”. Розміщення в тій самій колонці підрубрик (зарубіжна проза, російська проза тощо) та тематичних добірок (на кшталт “Світу Умберто Еко” чи серії “Ілюмінатор”) вносить абсолютно непотрібну плутанину. В самих тематичних добірках немає нічого поганого, звісно, але для них варто робити окрему навігацію.

І якщо відсутність тегування ще можна сприйняти, то неможливість відсортувати книжки за автором чи видавництвом, просто клікнувши на автора/видавництво, вже дійсно заважає та ускладнює пошук.

До речі, про пошук – на “Лібрі” він примудряється  видавати напрочуд нерелевантні результати, досі не збагну, чому мені видають “Лед Бомбея” Леслі Форбс, якщо я шукаю Умберто Еко, наприклад.

Є жж, в якому вряди-годи вивішують новинки, але це можна б робити частіше, аніж тричі на місяць.

Замовлення (5 з 5)

Форма замовлення дуже демократична та необтяжлива, реєстрація непотрібна, просять вказати ім’я та прізвище, контактний телефон та адресу доставки. Додатково можна вказати e-mail, на який надішлють інформацію про замовлення, та бажаний час доставки.

Сервіс

Оплата (4 з 5)

Готівкою кур’єру, банківським переказом, післяплатою на пошті або Western Union чи MoneyGram, якщо замовляєте за межі України.

Як на мене, webmoney або/і будь-яка інша платіжна система були б дуже доречними, а варіант розрахуватись платіжною карткою – і просто чудовий.

Доставка (4 з 5)

Кур’єрська доставка, на жаль, лише по Києву – це основний мінус. Коштує 18 грн, незалежно від суми замовлення та ваги книжок (варто би, мабуть, ввести якусь диференціацію). В регіони України – “Автолюксом”, “Нічним експресом” та аналогами, а також “Укрпоштою” – на умовах післяплати.

Привозять у звичайному кульку, з фірмовою візитівкою.

Акції, знижки (4 з 5)

На сайті задекларована система разових знижок, починаючи від замовлення на 700 грн, а також накопичувальна знижка для постійних покупців. Не зовсім зрозуміло, як вираховують постійних покупців, якщо при замовленні реєструватися не пропонують. Однак обіцяють, що після купівлі книжок на 10 000 грн дадуть знижку в 7%.

Також час від часу проводяться разові акції зі знижками та дисконтними картками.

Оперативність (5 з 5)

Я замовив книжку близько восьмої вечора, наступного ранку зателефонував менеджер та запропонував доставку в той самий день. Оскільки мені це було не зовсім зручно, я попросив перенести на завтра, з 11 до 18. О пів на дванадцяту кур’єр був на місці, дорогу знайшов сам.

Ціни (4 з 5)

“Лібра” декларує, що ціни в них є лояльними (sic!), що пояснюється роботою напряму з видавництвами, без посередників. Націнки й дійсно не найвищі, скажімо, книжка Еко за 109 грн в інших інтернет-магазиинах дотягує до 150. З іншого боку, якщо докласти невеликих зусиль, можна нагуглити ще дешевші пропозиції, аніж у “Лібри” – переважно йдеться про інтернет-вітрини яток з Петрівки. Вердикт – недорого, але можна знайти й дешевше.

Книжка як “магічний маркер”

Тут діє просте правило: не кожна книжка на екрані монітору свідчить про те, що десь поруч зачаївся могутній чарівник. Але якщо маг таки з’являється, то в нього обов’язково має бути мінімум одна магічна книга. Звісно, трапляються й винятки, але якраз у такій кількості, щоб підтвердити правило. Ось як виглядає “таємна кімната” злого чаклуна зі старого квесту King’s Quest III: To Heir is Human.  Власне книга заклять лежить розгорнута на столі, але ті, що стоять у шафі, теж либонь — не просто белетристика.

Що важливо: еволюція ігрових жанрів на цьому правилі не сильно позначилась. От, скажімо, книжкова шафа у гільдії магів із цілком сучасної MMORPG Ragnarok Online.

Витоки такої сильної любові комп’ютерних чарівників різного калібру частково слід шукати середньовічних ґрімуарах — книгах, що описували магічні ритуали, класифікували демонів, містили інструкції з виготовлення талісманів і ще багато чого.

Але, мабуть, суттєво більшу роль тут відіграли суто ігрові книги заклять (spellboks), про які — нижче.

Книги заклять (spellbooks)

Спелбук у комп’ютерній грі — це такий собі пристрій для зберігання та застосування заклинань. Щось середнє між патронташем та кулеметною стрічкою. От тільки замість набоїв у ній зберігаються заклинання. Зберігатись вони там можуть або постійно, або тимчасово — після використання усіх “набоїв”спелбук треба буде “підзаряджати”, скажімо, процедурою “медитації”. Однак спелбуки представлені не лише у рольових іграх, але й у “суміжних” жанрах, як-то у квестах та стратегіях.

Скажімо, в циклі Heroes of Might and Magic спелбуки успішно функціонують від самого початку (нагорі – спелбук із третьої версії, внизу – із п’ятої).

Спелбуки прийшли в комп’ютерні ігри із рольових настільних ігор, так, принципи функціонування магічних книг детально прописані в системі правил AD&D.

Втім, від власне книжки тут лишається хіба шо візуальне представлення. До речі, тексту в спелбуках може не бути взагалі — заклинання найчастіше позначаються піктограмами.

Сценарій комп’ютерної гри — літературний твір такою ж мірою, як і сценарій серіалу. Зрозуміло що, мова йде не про художній чи ідеологічний бік, а про технологію побудови сюжету, діалогів, підтримання напруги тощо. Переробка сценаріїв успішних ігор в романну форму, або ціла книжкова серія за мотивами ігрового світу — найбільш очевидний і банальний варіант. Більш цікавий — використання в літературному тексті ігрової логіки та суто ігрових методів ведення сюжету, як це робить Пьотр Бормор, тут же можна згадати й класичне оповідання Пєлєвіна.

Однак не менш цікаво — змінити оптику і поглянути, яким чином література та книжки присутні в іграх, яким значенням вони наділені та яку функцію відіграють.

Знову ж таки, варіанти використання відомого літературного твору як сценарію для гри — найбільш очевидні, хоч інколи й тут трапляються курйози.

Однак зараз нас цікавить, яким саме чином книжки фігурують у комп’ютерних іграх, їхні типові семантичні рамки, функції та особливості використання в ігровому синтаксисі.  Цьому зацікавленню ми присвятимо кілька постів, кожен із яких буде описувати один із прийомів вплетення книжок в ігрову механіку та сюжет.

Бібліотеки-пазли

У більшості сучасних квестів загадки будуються на елементарній логіці, загальній ерудиції та маніпуляції з ігровими предметами. Природно, що таємничість бібліотечної атмосфери просто-таки змушує ігрових дизайнерів заховати поміж полицями кілька сюрпризів. Зазвичай такі загадки досить нескладні. Для прикладу згадаємо культовий квест The Legend of Kyrandia: Book One.

Потрапивши в бібліотеку замку, ми підозрюємо, що паща монстра на задній стіні – це такий собі делікатний натяк, що копати треба в той бік. Однак жодних маніпуляцій із пикою потвори нам не дозволяють, натомість є дві книжкові шафи, із яких можна діставати книжки. Щоправда, єдине, що можна прочитати на фоліантах – це їхні назви: “Opals”, “Potions”, “Enchantment” тощо. Шляхом кількох нескладних мозкових маніпуляцій знаходимо відповідь: слід таким чином дістати з полиць книжки, щоб перші літери їхніх назв утворили слово “open”. Діставати можна в довільній послідовності.

Втім, далеко не всі “бібліотечні” загадки такі прості. Скажімо, гра компанії Sierra King’s Quest II: Romancing the Throne – другий квест у культовій серії King’s Quest – була випущена у 1985 році. А у 2002 році компанія AGDInteractive Studios випустило переробку – довелf графіку до VGA, осучаснила інтерфейс і суттєво розширила оригінальний ігровий сюжет, увівши нових персонажів та загадки. Останній реліз оновленої King’s Quest II: Romancing the Stones вийшов зовсім нещодавно, до речі, як і Legend of Kyrandia,  її можна завантажити безкоштовно.

Загадки в серії квестів були дещо нестандартними: для їх розв’язання слід було пригадати відомі – переважно казкові – сюжети. Гном, поруч із яким стоїть прядка, копиця соломи та трохи золота, просить вгадати його ім’я. Тролю, який не пускає через міст, можна заплатити, але краще — привести козла, який зіштовхне того в річку. Велетня не візьмеш мечем, але його можна вбити каменем з пращі.

Romancing the Throne мав і одну з найцікавіших загадок, пов’язаних із бібліотекою.

У книгозбірні похмурого замку одна дуже специфічна дівчина дає нашому герою книжку, в якій той знаходить ключ і ось такий текст-загадку.

Якщо гравець незрозуміє натяку, ця ж дівчина пояснить: з шафи слід вибрати кілька книжок, але в правильній послідовності. Найменша помилка — і таємнича зелена істота за стінкою з радістю поласує героєм.

У наведеному тексті міститься інструкція — опис сюжетів. Так, спершу треба знайти красуню, яка має двох зведених сестер; далі — злого вовка, що поздував хатинки тощо.

Ось так виглядає шафа. Книжок, як бачимо, сотні півтори.

При наведенні курсору на кожну з них, спливає її назва.  Лишається зовсім дрібничка – діставати із шафи книжки у правильній послідовності.

Особливого шарму надає той факт, що не можна припускатись помилок. Варто вибрати не ту книжку або ж – порушити їхню послідовність,  і з-за книжкових полиць вилазить монстр, який залюбки поласує нашим героєм.

Але якщо ви все зробили правильно, то здобуваєте заслужену винагороду. А яку – краще перевірте самі.

Почнемо, мабуть, зі Львова. Сподіваємся, кожен знає, що як мінімум раз на рік Львів перетворюється на літературну столицю – під час Форуму видавців, який щовересня проходить у місті Лева. Тоді чи не кожна кав’ярня у центрі Львова перетворюється на збіговисько різноманітного книжково-мистецького люду. Проте, хоч місто і стає книжковим раз на рік, реально книжкових кав’ярень у нім небагато.

Почнемо передусім з меншого. При великому бажанні можна назвати дещо книжковим улюблений заклад львівських письменників, художників та журналістів “Смачна плітка”. Хоч книжок там не продають та й почитати їх не виходить, проте стіни залів прикрашені цитатами відомих письменників та філософів з приводу “що ж таке плітка?”. І хоч “Плітка” знаходиться під театром Курбаса, книжковості це в ній не применшує. В меню, яке, до речі, має зовсім не “кусючі” ціни, можна знайти купу алюзій на різноманітні літературні твори, навіть сучасників. А за сусіднім столиком часто можна побачити відомих людей та почути, про що ж говорить бомонд. Варто відзначити, що через популярність цього місця столик варто бронювати. Коштує це задоволення 50 грн, які ви можете відразу ж випити чи з’їсти на місці. Серед меню особливо виділяються барвистим складом та назвами різноманітні салати, також непогана м’ясна кухня, але більше за усе радимо спробувати печену картоплю з різноманітними соусами, яка обійдеться вам до 15 грн. Порцією наїдаєшся усмак. Також у “Плітці” непоганий кавовий лист, та алкогольні напої теж на висоті.

Інший приклад вже насправді книжкової кав’ярні – популярне серед молодих літераторів місце під назвою “Кабінет”. Саме цей заклад, що розімстився на місці колись популярного у львівських пластунів “кульчика”, або ж кафе “У Юрія Кульчицького”, що мало підкреслено партизансько-повстанську тематику, дивує більше за все. Це не просто кав’ярня, а кав’ярня з секретом. З перших хвилин перебування у закладі виникає питання – “ого, скільки ж цьому кабінету років?”. Однак, заклад з’явився нещодавно, і якщо добре придивитись, то стає зрозуміло, що потертість підлоги, столів, стільців – нарочита. І якщо вона не відлякає Вас, то Ви неодмінно проникнетесь створеною напрочуд цілісною “приропошеною” атмосферою з приглушеним освітленням та блюзом. Верхній зал називають Читальнею, інтер’єр якого виконано в стилі кабінету, де можна послухати спокійну джазову музику та почитати свіжу добірку преси, і не лише свіжу: при бажанні можна пошукати й архівні газети, щоправда, видані 1960-х ви там не знайдете – лише за наближчі кілька років. Загалом велика зала більше нагадує читальню – стіни до стелі заставлені книжками. Та й відвідувачі, (в основному така собі прогресивна молодь) залюбки гортають книжки представлені у Кабінеті. Нескінченно довгому читанню сприяють і не бібліотекарські креслаті велюрові дивани, які є ну дуже зручними. Кабінетності залі додають і великі вікна, і оксамитові важкі портьєри. Але є ще дві інші зали – у підвалі. До них Ви потрапите через стилізовані під шафу двері. Кам’яниця умовно називається “Підпілля2. Тут можна побачити стяг басків, справжню автоматичну зброю, листівки-звернення войовничих студентів за соборну Україну надцятого року і т.д. Партизанів-воюючих тут не помітили, а обслуговуючий персонал (дівчата) видався достойно люб’язним. На бажаючих подихати “свіжим повітрям” чекають 3 столики надворі, (мінус – вони розташувались на самому тротуарі). Мабуть проект створювався для душі, адже для заробітку на ньому мало б бути як мінімум ширше меню. Отже, наступна особливість – меню з основної їжі щодня змінюється і складається лише з трьох позицій – зупи, другої страви та салати. Приміром – цибульник, салат з риби та капусти й щука запечена. Усе разом коштуватиме Вам близько 55-60 грн на одну особу. Звісно, якщо Вам риба не до вподоби тоді все, що залишиться – це канапки, налисники з різними начинками, сир, та морозиво-вершкові десерти, які є у постійному меню. Та правду кажучи оригінальні, складні, щоденно свіжі три страви абияк смакують. Краще все ж пробувати. І до речі, буде ситно. Серед меню варто виділити Крокети (кульки з картоплі з начинкою сиру чи грибів) по ціні 13 грн, різноманітні млинці та салати, великий асортимент алкогольних напоїв. Щодо інших цін: пиво від 4 грн (Львівське, Оболонь, Пілснер, Гессен, Кельт, Козел, Баварія), налисники – 12 грн, десерти 9-18 грн, тартинки – 3грн, кава – 5 грн, чай – 7-8 грн. Ще знайшли гарний вибір вин-горілок. На тому ж поверсі розташувався і більярдний стіл (5 грн за партію). В залах кафе працює wi-fi від Укртелекому. “Кабінет” можна знайти недалко від Арсеналу, навпроти пам’ятника В’ячеславу Чорноволу.

Тепер черга за столицею. У Києві є кілька таких закладів. Перший, і, мабуть, найвідоміший — кнайп-клуб “Купідон” на Пушкінській. Це місце справляє неординарне враження на того, хто втрапляє туди вперше. Інтер’єр важко назвати класичним, скоріше це еклектика — стільці, спинки від стільців, книжки, журнали… Навіть витяжка існує. В самій кнайпі криється кілька прихованих місцин. Перше — крамничка, в якій можна обміняти літературу, часом там можна знайти досить раритетні видання, така собі андеґраунд-букіністика. Друга — звичайна книжкова крамниця, яка, проте, є прихованою для пересічного відвідувача — для того, щоб бодай її побачити, потрібно пройти в “тупик Туалєтова”. Вже за ним відкриютьсяч двері до невеличкого напівпідвального приміщення (хоча, “Купідон” теж напівпідвальний), яке повністю заставлене стелаєами. Тут можна придбати сучукрліт, класику чи перекладну літературу за більш-менш пристойною ціною, яка не погризе гаманець.

Що стосується самої кнайпи, то тут часто можна побачити безкоштовні журнали, які можна навіть взяти із собою. Книжки, щоправда, трапляються рідше, але трапляються, при чому різноманітні, проте здебільшого це сучасна українська література. Крім функції читва, книжки виконують подекуди й функції декорацій — над столиком, що стоїть між барною стійкою та колоною можна побачити гірлянду із кількох книжок.

Насамперед, “Купідон” відомий тим, що там частенько відбуваються різні читання і презентації. Тут можна побачити різноманітні фото українських письменників та селебрітіз, погортати висячі “нєтлєнкі”, побачити живу зірку за сусіднім столиком. Але кав’ярня на диво демократична: найдешевше пиво — 12 грн., непоганий вибір страв, особливо смакує до пива “Картопля по-креольськи” із сосом “тартар”. Та й вибір салатів непоганий, і лист “кавачай” також дає можливість вибрати. Як на столицю і центрове розташування, ціни зовсім не кусаються. Персонал привітний, хоч і дуже зайнятий — на весь зал, що майже щовечора просто забитий, бігає всього дві дівчинки-офіціантки. Відвідувачі — в основному молодь або мистецька богема. Також зустрічаються і футбольні фанати, оскільки в кнайпі наявний телевізор.

Друге місце, про яке хочеться розповісти – “Антресоль”, дитя компанії “бабуїнів”. На відміну від “Купідона”, ціни тут вже більш “дорослі”, та й страви серйозніші. Ділиться заклад на три зали — нижній поверх для тих, хто не палить, верхній — для тих хто палить, проте не весь — у “Антресолі” чітке зонування. Стосовно “книжковості” цього місця, то “Антресоль” більше схожа на крамницю — тут можна придбати в основному сучасну перекладну літературу та різноманітну аудіо- та відеопродукцію, середня ціна якої перевищує середню ціну подібного ринку на Петрівці. І якщо ви справді вирішите щось купувати — задумайтесь, чи це вам так вже потрібно. Проте у “Антресолі” можна знайти рідкісну в Києві річ — молескін, книжку-блокнот із товстого паперу для записів і малювання. Коштує таке задоволення недешево, проте це вже бренд, а за бренд треба платити, як і за якісний папір.

Що стосується атмосфери цього місця, то вона навіває певну домашність — великі вікна, зручні крісла, багато тканини і теплих тонів. Є навіть коцики, щоб прикрити ніжки, що також додає свого шарму читанню книги. Стосовно прочитання книг із продаваної колекції ми не цікавились, та й навряд чи книги-на-продаж будуть давати почитати. Тим не менше, “Антресоль” – це непогане місце для прочитання книги за горнятком лате, яке тут готують досить непогано.

Публіка тут вже значно поважніша, часто можна побачити іноземців, або сім’ї з дітьми. Такий собі заклад сімейного типу, на який гроші не потратиш щодня, проте кілька раз на місяць випити горня лате із чудовою книгою — якраз саме те, що потрібно.

Третє “книжкове” місце Києва – “Театріон-читальня”, що на Оболоні, біля метро “Мінська”. Кав’ярня зовні не помітна, і натрапили ми на неї випадково. Саме таке місце можна обрати для зустрічі з подругою, яку не бачив сто років чи коханою людиною. Хоч профіль місцини більш театральний, уся стіна навпроти бару все одно заставлена книгами, які тут можна придбати за доволі низькою ціною — наприклад, книга із серії золотої класики обсягом в 300 сторінок обійдеться вам в 12 грн. Вибір був великий, зараз сказати важко, оскільки кілька моїх знайомих вже туди навідались з метою скупити “майже все”. Як повідомив нам бармен, поповнюється асортимент постійно, і надалі вони планують розширити співробітництво їз різними українськими видавництвами.

Сама кав’ярня напівтемна, дизайн доволі простий і кухні як такої немає. Кава-еспресо коштує тут 10 грн і непогано смакує, є вибір алкогольних напоїв. Дуже симпатичний і приємний бармен, який нам дещо розповів про це заклад, а також запрошував на читання та театральні вечори, що відбуваються тут щотижня. Відвідувачів не дуже багато, тому це місце дуже пасує для зустрічі тет-а-тет.

Одне слово — кожен шукатиме в книжкових кав’ярнях щось своє, але, оскільки цей ринок практично вільний, є можливість придумати щось своє.

Bookshop: мультиформатна ятка з Петрівки

Асортимент: 4

Кількість назв в асортименті інетрнет-книгарень складно оцінити на око, але виглядає, що Bookshop “найбагатший” з-поміж усіх магазинів в серії оглядів.  Про це свідчить як мінімум глибока й детальна рубрикація сайту, без якої зорієнтуватись було б дуже складно.

Втім, широкий асортимент теж має свої вади, і жертвою знову стала українська книжка. Незважаючи на те, що для неї навіть є окрема рубрика, як сучукрліт, так і українська класика представлені однаково жахливо.

Російська література натомість представлена блискуче. Дрібна детальна рубрикація, добірки книжок за авторами, гарні добірки сучасних авторів (часом до півсотні видань), лауреати премій, новинки і ще багато чого. БІльше, мабуть, є тільки на Ozon.

Іноземна література в російських перекладах – так само вражає. Групування за країнами, періодами, авторами, наявні більшість актуальних авторів, причому більше десяти-двадцяти позицій на автора – це норма.

Добірка гуманітаристики аналогічно – найґрунтовніша серед усіх магазинів, які ми вже розглядали. Тут, зрозуміло, є не все, але принаймні за результатами пошуку Фуко, Барт, Лакан, Бурдьє, Дельоз тощо – вас не викидає на сторінку “нічого не знайдено”.

Родзинки сайту – непогана колекція букіністики (могло бути краще, але це вже – як мед, то й ложкою); чудова література іноземними мовами (можна навіть купити лауреата цьогорічного Нобеля, тільки чомусь англійською).

Вартий уваги й чималий асортимент книжок ручної роботи та арт-буків, ціни, звісно, кусаються, але подивитись можна безкоштовно.

Якби не такий бідний асортимент української книжки, магазину можна було б сміливо ставити 5 балів.

Сайт: 4

Єдиний позитив дизайну – він не сильно дратує. Більше про нього нічого хорошого й не скажеш. Особливість сайту – дуже, дуже детальна рубрикація з багатьма підрубриками. З одного боку, шлях до потрібних книжок забере на кілька кліків більше, з іншого – так легше знайти саме те, що тобі треба. Хоча іноді все одно зручніше користуватись пошуком.  “Новини” та “Огляди й інтерв’ю” – скоріше індикатор, що сайт підтримується та поновлюється, регулярно читати їх з цікавістю мало хто буде.

Умови: 5+

Оплата за допомогою платіжних карток, банківським переказом, електронним переказом, готівкою (для Києва, Одеси, Харкова, Дніпропетровська), Webmoney, Итернет.Деньги, Яндекс.Деньги, післяплатою на пошті. Поза межами України можна оплатити через Western Union або іншу платіжну систему (наприклад, Money Gram).

Замовлення доставляють або за допомогою кур’єрської служби (кілька на вибір), або поштою, за межі України – ще й авіапоштою. В Києві та Одесі замовлення можна забрати самому на складі. По Києву вартість – 12 грн. за перший кг та по 1.5 грн. за всі наступні. Інші ціни можете подивитись на самому сайті. Однозначно – найкращі умови з-поміж усіх магазинів.

Оперативність: 3

На сайті біля мого замовлення було зазначено: відвантаження протягом 6-10 днів. 9 числа я замовив книжку, на пошту прийшло підтвердження із персональним лінком, за яким можна було відслідковувати стан мого замовлення в онлайні (втім, там і досі стоїть статус “доставляється”, навіть не знаю, може мені ще одну таку книжку привезуть?). 23 числа прийшов лист, яким мене сповістили, що моє замовлення передали кур’єру. 25 і 26 числа, каюсь, пропустив кілька дзвінків на мобільний з невідомого номера, так вже склались обставини. Тому й був щиро здивований, коли 26 таки побачив в офісі мегатурботливого кур’єра, який довго перепрошував за затримку замовлення і навіть дав чиїсь контакти, кому можна поскаржитись на книжку, якщо в ній будуть переплутані сторінки абощо.

Книжку привозять загорненою в целофан, із фірмовою наліпкою – на целофані, а не на обкладинці.

“Є”: українська книжка

Мережа книгарень “Є” має власну інтернет-крамницю. Як зазначено на головній сторінці, онлайн-асортимент дещо відрізняється від того, що можна знайти в “реальних” книгарнях, однак загальне спрямування незмінне.

Асортимент: 4

“Є” – інтернет-магазин україномовної української книжки. Інша поліграфічна продукція там з’являється лише як виняток. Такий профіль зумовлює як сильні, так і слабкі сторони асортименту – залежно від того, що ви потребуєте.

Магазин – просто знахідка для поціновувачів сучасної української літератури. Широко представлені які добірки книжок “нових класиків”, так і молоді автори, як відомі, так і не дуже. Імовірно, це найповніша пропозиція актуальної продукції українських видавництв в онлайні. Із українською класикою ситуація також дуже добра.

А от із зарубіжною – як сучасною, так і класикою – починаються двозначності. Ситуація з перекладами сучасної іноземної літератури – щодо кількості, якості і системного підходу – наразі специфічна. З одного боку, є чимало перекладів актуальних авторів, які до того ж не обмежуються одним текстом. З іншого – читаючи виключно українські переклади неможливо скласти повноцінне уявлення про сучасну світову літературу, адже багато знакових авторів (Брет Істон Елліс, Урвін Уелш, Джон Кінг, Дуглас Коупленд, Гантер Томпсон тощо) лишаються неперекладеними українською.

Сучасну російську літературу варто шукати деінде.

З гуманітаристукою ще сутужніше, ніж із сучасною зарубіжною. Знову ж таки, через мізерну кількість перекладів українською та нерідко сумнівну якісь цих перекладів. Не сказати, що філософу чи культурологу “Є” буде геть нецікавим, але основним (і навіть другорядним) джерелом пошуку книжок з фаху він не стане.

Сайт: 4

Дизайн, можливо, дещо важкуватий – дуже щільна верстка. Рубрикація докладна – більше 20 категорій, частина з яких ділиться ще й на підрубрики. До детальності навігації з Bookshop може й не дотягує, але звузити коло пошуку цілком допомагає.

Однак картину різко псує той факт, що книжки по рубриках відсортовані абияк. В уураїнській класиці – повно Джека Лондона та Сенкевича, в культурології -  “Ділової української мови” та “Сучасного діловодства”, в мовознавстві – “Основ літературної критики”, в філософії – проза Андієвської та роман Єшкілєва. Причому це не одна-дві помилки, а систематичний безлад.

З позитивів – розділ бестселерів (втім, топи книжок зручніше дивитись на “Буквоїді”). Літературні новини – лиші ті, що стосуються мережі “Є”, і що тішить – вони регулярно оновлюються. Є більш-менш живий форум.

Роздзинка “Є” – можливість прямо на сайті замовити будь-яку книжку (слід припустити, українських видавництв), якої немає в асортименті. Її обіцяють з-під землі дістати і доставити. Послуга варта уваги, але перевірити її ми поки не встигли.

Умови: 5
Щоб замовити книжку, слід зареєструватися на сайті. Оплатити замовлення можна готівкою кур’єру (тільки в Києві), кредитними картками, на розрахунковий рахунок і за допомогою Webmoney. По Києву замовлення доставляє кур’єр, по Україні – “Укрпошта”, за межами України – авіапоштою. Дивно, шо при цьому не можна розрахуватись післяплатою.
Доставка по Києву – 15 грн, по Україні – 11,40 грн за перші 0,5 кг та 2,40 грн за кожні наступні повні чи неповні 0,5 кг.

Оперативність: 5

Книжки, що я вибрав, були позначені як такі, що комплектуються до 10 робочих днів.  Одразу ж після замовлення – в середу – прийшло підтвердження від робота, а за годину ще одне – що моє замовлення “прийнято в обробку”. За вісім днів – у четвер – зателефонував кур’єр, ми з ним домовились про доставку на наступний день.  У п’ятницю він прибув у домовлений час, сам знайшов дорогу, перетелефонував і попередив про свій прихід.

Книжки “Є” доставляє у фірмових поліетиленових пакетах, як і Bambook.

Сюрпризів безліч. Чудовий асортимент може виявитись давно застарілим – просто його весь час забувають оновити на сайті. Або про ваше замовлення забудуть. Або будуть оформлювати місяць. Або кур’єр заблукає в трьох соснах. Або без попередження приїде і привезе вам книжку, про яку ви давно забули і вже кілька тижнів як купили.

Традиційно – для тих, хто не має бажання вчитись на власному гіркому досвіді – наш огляд, точніше його перша частину. Продовження будемо публікувати так само – по два магазини – так і читати менше, і писати швидше.

Попереднє застереження – більшість магазинів, окрім книжок, торгують музикою, фільмами, іграми, подарунками і ще чим завгодно. Весь цей крам до уваги не берем, якщо тільки він якимось робом не стосується книжкової тематики.

Bambook.com: «супермаркет»

Здається, Bambook – найстаріший з українських книжкових інтернет-магазинів. Свого часу навіть був мало не книжковим порталом: на сайті можна було почитати літературні новини, інтерв’ю з авторами, портрети письменників. Взяла цікавість, як виглядає такий мастодонт в епоху web 2.0.

Асортимент: 3
Розчарував. Акцент зроблений на стандартний набір, який в книжкових супермаркетах зазвичай займає від двох третин площі – подарункові видання, хобі, професійна і навчальна літратура, менеджмент, краса і здоров’я, альбоми та інші позиції, популярні й на Петрівці.

Абсолютна і переважна більшість видань російськомовні, україномовних в десятки разів менше, в “книжках іноземними мовами” англомовних – сім, франкомовна – одна. В “букіністичній книзі” аж 8 позицій, в “філософії”, поруч із цілком зрозумілими Геґелем, Ніцше й Леві-Строссом – “Психоэнергетическая тренировка”.

Сучасна українська література представлена вкрай слабко: Андрухович – лише “Тайна” (російською) і аудіокниги, Жадан – тільки “Anarchy in the ukr” (теж російськомовне), Дереш – “Трохи пітьми” і аудіокниги, шукати Матіос, Винничука, Карпу – дарма час гаяти, про молодших вже не кажу.

Що цікаво, з російською не краще – “5П” Пєлєвіна досі немає, Сорокіна немає взагалі, у Лімонова більшість позицій мертві, останнього Рубінштейна немає, Родіонова немає.

З російськомовною перекладною трохи ліпше, але впадає в око хаотичність – так, Уельбек майже весь, а Паланіка – дві книжки. В Еко немає “Маятника Фуко”, зате є маловідома “Історія потворності”. Джона Кінґа – автора “Фабрики футболу” немає в принципі, зате багато “довколафутбольного” Брімсона. Банани Йосімото дві книжки, а Переса-Ріверте – жодної.

Гуманітаристика – в докембрійському періоді, якусь цікаву книжку можна знайти лише випадково.

З цікавинок – Bambook активно просуває електронні читалки, якими сам же й торгує. Крім того, діє оригінальна послуга замовлення книжок з асортименту Amazon – щоправда, доведеться переплатити в 1,3 рази (плюс доставка), зате книжку може привезти кур’єр, і розрахуватись з ним можна готівкою. Щоправда,  як працює ця послуга, ми не перевіряли.

Сайт: 3
Від старого сайту не лишилось нічого, крім кольорової гами, навіть бамбук – і той прибрали. Замість літературних новин тепер чомусь транслюють економічні повідомлення Reuters – взагалі незрозуміло, що вони роблять на сайті інтернет-магазину? Інтерв’ю та літературні портрети зникли без сліду.

Рубрикація літератури незручна, тому “Пошук” – не допоміжний, а основний інструмент навігації по каталогу.  Особливо зворушливо рубрики “Бойовик”, “Гумор та сатира”, “Класика”, “Трилери, жахи”  виглядають на фоні того, що є окрема рубрика “Романи, повісті, мелодрами”. Про розподіл перекладна сучасна, перекладна класична, сучасна вітчизняна мови не йде.

Для того, щоб придбати книжку, треба зареєструватись на сайті.

Умови: 5
Оплата – готівкою кур’єру, платіжними картками, оплата рахунку в банку або через WebMoney Transfer. Нас в першу чергу цікавить той факт, що готівкою платити можна. Доставка коштує по Києву – 15 грн. (незалежно від ваги), по Україні – 12 грн. за перші 0.5 кг. та 9 грн. за кожні наступні повні чи неповні 0.5 кг.

Оперативність: 2
Біля книжки, яку я замовляв, було чесно зазначено: комплектація – до 10 робочих днів. Після оформлення замовлення на пошту прийшло підтвердження, що таки справді – треба почекати до 10 днів. Що ж, почекаємо. Коли 10 робочих днів минуло, на пошту прийшло нове повідомлення, в якому не менш чесно було зазначено: “К сожалению, Мы не смогли вовремя отправить Вам позиции из заказа…”

Минуло ще вісім днів – календарних, бо хто його знає, які вони дні там собі за робочі рахують, і мені зателефонував менеджер з радісною звісткою, що наше замовлення готове. З позитивів -  кур’єр дійсно приїхав наступного дня, у домовлений час, зранку попередив про свій візит і навіть сам подолав кодовий замок на вхідних дверях.

Книжки Bambook доставляє просто в поліетиленовому фірмовому пакеті.

Предмет: «інді»

Асортимент: 4
“Інді” (незалежна книгарня) – найкращий опис формату, в якому працює “Предмет”. Абсолютна протилежність Bambook’y, ніяких настільних книг менеджерів, городництва, фен-шуїв та інших тайський масажів.

Втім, тут спливає одна особливість інді-формату. З одного боку, часто вони пропонують книжки, які ви більше ніде не купите. А з іншого – якраз книжок, які є майже всюди – не обов’язково масліт, просто весь мейнстрім в широкому розумінні – в інді-книгарні не знайдеш.

Так, скажімо, з сучукрлітом на “Предметі” сутужно. Дуже дивує вибір текстів. Є чимало Андруховича, навіть Бондар є, але немає Жадана. Є Подерев’янський, немає Дереша і Винничука. Є Гапа Н. Карпа, нема Ірени Карпи, зате є Фрідлянд. Є Цибулько і, що особливо цікаво, чомусь Гришковець(!), але немає Забужко. Словом, дивний набір.

Сучасна російська література представлена набагато повніше. Пєлєвін – з новим романом включно, Сорокін – аналогічно. Ґоралік, Родіонов, Лімонов. Є навіть концептуалісти Рубінштейн (правда, без останньої книжки) та Пріґов. Хоча, зрозуміло, можна було б і побільше, тих же лауреатів “Русского Букера”, та й поезії побільше не завадило б. Також на диво мало книжок від Live Book, і це за наявності спеціальної рубрики для кідалтів. Зате є продукція від “ИЗДАЛ” Лєбєдєва.

З перекладною іноземною ситуація краща, навіть якщо заплющити очі на дещо суперечливий розподіл на класичну та сучасну. Найпривабливіше виглядає якраз “нова класика” – солідна добірка Філіпа Діка, Ґарі, Том Вулф, Жене. Що тішить, україномовна перекладна теж є, хоча із застереженнями. Її не те щоб мало (переважно серія БСВ від “Фоліо” і серія нобелівських лауреатів), просто вона дивно дібрана, скажімо, російський переклад Вітковського – “Любиево” – є, а українського – “Хтивня” – нема.

Із популярною гуманітаристикою особливо не склалось. З одного боку, є Жижек, Альтюссер, Еко (що цікаво – багато теоретичних текстів італійця і жодного художнього), є навіть Субкоманданте Маркос від УльтраКультури. З іншого – у “Філософії” аж 6 позицій.

Основна фішка магазину – “Самвидав”, “Бук-арт” і книжки з фотографії та дизайну. Рубрики цікаві передусім не кількістю назв у кожній, а самою своєю наявністю.

Асортимент незалежного книготоргівця зазвичай залежить від його особистого смаку. Підсумовуючи каталог “Предмета”, можна висловити певні претензії, радше не до смаку власників, а до повноти і логічної завершеності асортименту.

Сайт: 5

Рубрикація зручна, прев’юшки обкладинок достатньо великі, ім’я автора – гіперлінк на всі його книжки в магазині. Більше того, тут навіть теги є, хай навіть подекуди виникають питання щодо правильності їхнього вживання.

Умови: 4
Вартість доставки – 7 грн. Для замовлень вартістю 200 грн. і більше – доставка безкоштовно. Оплата – тільки готівкою кур’єру. Все б чудово, от тільки є один великий недолік – доставляють замовлення виключно по Києву. Якби не ця прикрість, а ще неможливість заплатити карткою та безготівково, то можна було б сміливо ставити 5 балів. Втім, мешканці столиці це можуть зробити і так.

Оперативність: 5+
О другій годині зареєструвався на сайті і оформив замовлення (прийшло підтрердження на пошту), о пів на третю прийшов лист – уже не від робота, а від людини: “дякуємо, що скористалися послугами нашого інтернет-магазину. ми зможемо доставити замовлення завтра після 16.00. вас це влаштує?” Наступного ранку подзвонив кур’єр, а увечері я вже мав своє замовлення.

Привозять книжки в симпатичному паперовому пакеті, заклеєному фірмовою наліпкою.

Тут тобі й логічно-математичні шифри, і шифри-фрески, але про це не будемо.

Катастрофічно менш всесвітньо відомий твір – “Код Келовея” О’Генрі (якщо не помиляюсь, ще не перекладений російською та українською) також містить шифр. Не вселенську енігму, що руйнує основи світобудови у головах ошелешених читачів, а звичайний шифр. Отакий: “foregone preconcerted rash witching goes muffled rumour mine dark silent unfortunate richmond existing great  hotly brute”.

Як виглядатиме геть дослівний переклад, можна подивитись у зносці (1),  а версія перекладу, про яку говоритимемо, буде дещо різнитися: “Вперед у світле економічна далекоглядні рейдерське астрологічний хрестовий Олександр популярний рок- висадка бути на коні постраждалі у ДТП горобина обмеження швидкості рухатись в правильному як повідомляє на вулицях серцевий Великий шовковий, українська жінка-, нічна, сексуальна (національна), вніс на розгляд голуб скажемо рішуче”. А тепер – передісторія цієї невигадливої шифрівки.

Генрі Келовей – співробітник однієї з нью-йоркських газет кінця століття – перебуває на засланні, тобто, на  передовій японо-китайської війни напередодні битви при  річці Ялу. Звідти він мусить передавати вчасні, а головне, правдиві відомості про перебіг військових дій. Заковика у тому, що японський поштовий цензор, нечутливий до свободи слова, не пропускає щонайменшої військово-забарвленої цидулки. І Келовей передає браттям по перу цитоване вище послання, сподіваючись на їхню журналістську допитливість.

Швидкість журналістського розуму пізніше буде яскраво продемонстрована у новелі іншого майстра короткого жанру – Карела Чапека “Експеримент професора Роусса”, де за допомогою асоціативного методу імені дядечка Фройда вчений викриє злочинця.  Втім, метод провалиться на наступному пацієнтові, бо він – журналіст, і завжди має напоготові журналістські кліше.

Кліше вже іншого – поетичного – штибу, задіяні у оповіданні “Поет”  того самого автора.  Де задля встановлення особи злочинці, що збив на дорозі бабцю-бомжиху, детективу потрібно розшифрувати покази свідка. Свідок, за нещасливим збігом обставин, виявляється поетом, тож і свідчення в нього поетичні:

марш темних будинків раз два на місці стій
світанок грає на мандоліні
чому так зашарілась дівчино чому
машиною в сто двадцять кінських сил
поїдемо аж на край світу
а може в Сінгапур
авто летить спиніть спиніть
кохання наше в поросі простерте
о дівчино о квіте зломлений
о лебедина шия
і перса й барабан і тарілки
навіщо стільки сліз

Логічний ланцюжок розшифровки краще шукати у тексті.

Після усіх попередніх екскурсів розшифрувати код Келовея – як накатати аналітичну статтю з перспектив розвитку аерокосмічної галузі. Виписати усі словосполучення і слова у стовпчик і підібрати до них найбільш нав’язлі у зубах асоціації:

вперед у світле – майбутнє,
економічна – криза,
далекоглядні – плани,
рейдерське – захоплення,
астрологічний – прогноз,
хрестовий – похід,
Олександр – великий,
популярний рок-  – гурт,
висадка – військ,
бути на – коні,
постраждалі у ДТП – пішоходи,
горобина – ніч,
обмеження швидкості – руху,
рухатись в правильному – напрямку,
як повідомляє – джерело,
серцевий – напад,
великий шовковий – шлях,
жінка – берегиня,
сексуальна (національна) – меншина
нічна – варта,
вніс на розгляд – пропозицію,
голуб – миру,
скажемо річуше – “ні”.

Спосіб застосування професійних жаргонів у шифрах – чарівно-старомодний, втім, досить зручний, якщо обидва спільники перебувають у спільному дискурсі зі своїми звичними кліше.

А що шифрування ще знадобиться не лише придумкуватим письменникам або агентам ЦРУ, це точно. У Китаї оно вже прослуховують Skype.

(1) Foregone conclusion, preconcerted arrangement, rash act, witching hour of midnight, goes without saying, muffled report, rumour hath it, mine host, dark horse,  silent majority, unfortunate pedestrians, richmond in the field, existing conditions, great  white way, hotly contested, brute force.

Попередні висновки, заздалегідь обговорений план, нерозсудливі дії (рішучі дії), чаклунський день, іти без попередження, заглушений звіт, чутки говорять, темна конячка, мовчазна більшість, нещасливий пішохід,  за існуючих умов, великий шовковий шлях, жваво оскаржуваний, груба сила, обрана меншість.

Здогадайтесь, звідки ;-)

“Людожери схожі на цибулю”, – сказав колись Шрек. Літературні тексти в цьому подібні до людожерів, принаймні, до того їхньго варіанту, який припав до вподоби компанії Dreamworks. Безліч зашифрованих шарів, які можна розкодовувати, у які можна заглиблюватись, копирсатись,.. але цей цикл – про цілком конкретні значення цілком конкретних шифрів, будь-коли описаних у художній книжці.

Жанр, для якого шифрування таке само неуникненне, як Скиба для київського поетичного вечора, – це, поза сумнівом, детективний (роман, оповідання, новела, епічна поема). Тому що розшифрування месиджу у детективі – це основа сюжету на композиційному плані і окраса інтриги в плані художньої деталі. Розкодування таємничих письмен може прославити у віках, зрівняти із Шампольоном, Бехистунським написом та Розетським каменем. Або принести просто кілька годин (днів) задоволення. До метафізичних та конкретних шифрів час від часу звертається більшість авторів – від Еко до Дена Брауна, від Борхеса до Коельо, від Крісті до Марініної.

Перший різновид шифру, що спадає на думку, – улюблений тип книжкових злодіїв та інших масонів – заміна знаків одного визначеного письма іншими, вигаданими або просто несхожими. Як у класичних “Танцюючих чоловічках” Дойля або “Золотому жуку ” По.

За умови, що слова повідомлення розділені, воно “крекається” доволі легко – за принципом, подібним до QWERTY – частотністю літер у письмі. Для англійської Дойля та По найбільш частими є літери “e” та  “t”. Отож, вираховується найчастіший таємний знак, підставляється замість нього найчастіша літера відомої абетки – бажано, голосна ;-), так легше буде розшифровувати по складах. Елементарно, Ватсоне. Такий шифр легкий і для читача, і для героя, і для автора, який може спокійно зайнятись шліфуванням сюжету, емоційними портретами героїв абощо.

Більш цікаві шифри – ті, що охоплюють кілька різнотипних знакових систем – мовну, зображальну, звукову, поєднують історію та математику, картографію та каліграфію, археологію та белетристику.

Фанати білоруса Короткевича далі читати не мусять. Цей спосіб шифрування детально описаний у його “Дикому гоні короля Стаха”. Ось він:

Iншими словам, маєте стрічку, напхану літерами, як качан зернами. I жодного ключа.

Розшифрування

Навскісний спосіб написання, а також окремі осмислені склади і кавалки слів наштовхують на думку, що стрічку треба обмотувати навколо чогось для прочитання – намотувати, подібно до серпантину. Лишаються відкритими 2 питання: діаметр цього “чогось” та кут намотування. Діаметр знаходимо за допомогою шкільного курсу геометрії та вічної формули довжини кола С=2pr. Довжину кола С можна знайти, відчитавши бодай один збіг, що видається осмисленим. В даному разі – це єдине число і єдиний значок відсотку, якы мусять бути написані поруч. Вимірюємо відстань між ними:

С=14,5 см, значить, наш діаметр дорівнюватиме = 14,5/3,14159265=4,6 см (приблизно). Шукаємо у господарстві будь-яку більш-менш циліндричну річ діаметром у 4,6 см. У моєму випадку – це балончик з-під пінки для волосся. Кут намотування можна вирахувати за допомогою тих самих шкільних формул 5-го класу:

tg a = 9,5/4,7= 2,021або тангенс кута в 64 градуси. Закріплюємо стрічку під цим кутом на – в моєму випадку – балончику із пінкою, обережно намотуємо:

Виходить книжковий форм-фактор а-ля кукурудзяний качан. Власне, щоби обмінюватися такими шифрівками, шпигунам або злодіям потрібно мати балончики із пінкою однакового бренду і ваги :-).

ПС: у шифрівці закодований рецепт приготування вибухівки від Тайлера Дердена

ППС: Через описання методів шифрування ми обеззброюємо таємні спільноти!

Fkgjo+!=kk! (Далі буде)

Інша річ, коли сексуальність є тематично мотивованою, як у випадку обкладинок для “пікантних” текстів. Мова, зрозуміло, йде не про конвеєрний масліт, де і тексти, і обкладинки клепають за однаковими лекалами на всю серію. Цікавить нас той фікшн і нонфікшн, що претендує на бодай якусь художню чи інтелектуальну якість і відповідним чином має бути “представлений” своєму читачеві.

Тіло

Найпростіший спосіб – винести на обкладинку оголене тіло (тіла), в більш-менш відвертій позі. Таких обкладинок безліч і – з точки зору дизайнерського рішення – вони однаково нецікаві.

Перший крок від найпростішого – елементарна синекдоха, замінити тіло його частиною. Байдуже – чи то з бажання зберегти “пристойність”, чи то з намагання уникнути банальності. Зазвичай обираються частини тіла – сексуальні маркери: губи, ноги, груди.

Українські книжки цим прийомом, як бачимо, теж не гребують.

Незважаючи на позірну простоту прийому, комбінації за його участю можуть давати цікаві результати. Скажімо, наведена нижче обкладинка (“Вашингтонка”) – це книжка Джессіки Катлер, секретарки, що працювала в Сенаті США, а після звільнення опублікувала власні щоденники, як можна здогадатись, “цікавого” змісту. Із завданням представити “колиску демократії” на знайомому тлі сексуальних скандалів дизайнер чудово справився.

Ще цікавіший випадок – із наведеною обкладинкою “Лоліти”. Губи як сексуальний маркер тут не просто виступають заступником тіла, але й завдяки специфічному ракурсу візуально уподібнюються вагіні. Поєднання виглядає дещо шокуюче, але – цілком відповідає текстові, який став помітним артефактом в історії як літератури, так і сексуальності.

Символи тіла

Друга велика група прийомів – символічне зображення тіла. Якщо подивитись прискіпливо, то вони є віддзеркаленням уже описаних методів.

По-перше, це знакова репрезентація цілого тіла. Для цього чудово підходять ляльки або інші рукотворні зображення.

Так само широко вживані метафоричні зображення частин тіла, і оскільки тут менший тиск із нормами моралі чи цензури, ніж у випадку зображення реального тіла, то й об’єкти вибираються сміливіше – найчастіше це груди і геніталії.

Українці й тут не відстають.

Предметна сексуальність (метонімія)

На наступному рівні абстрагування сексуальність від тіла як такого переходить на предмети, безпосередньо із цим тілом пов’язані.  Причому це можуть бути як традиційно наділені сексуальними смислами предмети на кшталт білизни.

Так і “найтральні” предмети, які при певному прочитанні набувають метонімічної тілесної сексуальності.

Опис

Не показати тему, а розказати про неї – глухий кут для графічного дизайну. Єдина незаперечна перевага такого прийому – його максимальна “коректність”. Коли стоїть завдання перш за все уникнути скандальності, епатажності чи, боронь Боже, непристойності.

Текстуальна сексуальність

Третя велика група методів представлення сексуальності на обкладинці також відхтовхується від двох попередніх. Нюанс в тому, що в ролі заступника тіла чи його частин виступає сам текст і/або книжка. Комбінування радикальної чуттєвості, яка властива сексуальності, із абстракцією тексту, хай навіть і проявлену через матеріальність книжки чи сторінки, надає цьому прийому особливого шарму. Втім, не компенсовує того, що прийом є добре знаним і його використання – далеко не унікальна дизайнерська знахідка, як може здатись на перший погляд.

Як бачимо, нічого нового наші видавці й тут не запропонували.

Як і раніше, “знаковими” можуть бути як усе тіло, так і його частини, особливо – геніталії.

Уподібнення людини до книжки виглядає особливо мило в деяких комбінаціях.

За великим рахунком, кожна обкладинка, яка привертає увагу читача сексуальною напругою, але при цьому не переходить межу вульгарності, може вважатись успіхом дизайнера. Задача не те щоб особливо проста, але й справжнім викликом її теж не назвеш тим більше з огляду на широкий арсенал розроблених прийомів, вдале володіння якими іноді виглядає як дизайнерська новація.

По-справжньому оригінальних робіт, які на порушенні одного або кількох правил вибудовують дісно незвичний конструкт, не так і багато. Скажімо, наведена нижче обкладинка демонструє просто ураганний сексуальний імпульс, і це без жодних іконічних відсилань до тіла. Форма хмарини тегів надала прийнятної багатозначності набору слів, який інакше сприймався б як чистої води вульгарщина.

І наостанок – не можу не відзначити дві тенденції. З одного боку, абсолютна й переважна більшість робіт не виходить за межі усталених сексистських стереотипів, асоціюючи із сексуальним тілом тіло передусім жіноче.

По-друге, сувора серйозність і прямолінійність, із якою дизайнери підходять до теми сексуальності, викликає підозри, що майстри фотошопа не те що не бачили робіт Фрагонара, але й не чули шкільних адекдотів на одвічну тему.

В черговому пориванні побороти безлад десь півроку тому спробував знайти адекватний веб-сервіс каталогізації домашньої бібліотеки. Все-таки зручніше ніж перфокарти.

По ходу діла з’ясувалось, що обрати не так і просто. Поки не зареєструвався на сайті і не спробував закинути опис двох-трьох книжок, не можна оцінити зручність сервісу – часто на головній сторінці пишуть одне, а на практиці виходить геть інше. Це між Picasa та Flickr можна легко вибрати не реєструючись – просто почитавши порівняльні огляди.

Для тих, хто не має часу і натхнення повторювати мій шлях піонера, пропоную простіший варіант.

LiveLib

Мова
Російська

Реєстрація 5
Просять електронну пошту, логін (можна зразу перевірити, чи вільний) і пароль, навіть не треба повторювати пароль і долати капчу, після реєстрації автоматично входиш на сайт, все швидко і просто.

Дизайн і навігація 5
Нічого особливого, але й нічого зайвого. Меню логічне й зрозуміле, за кілька кліків знаходиш що потрібно.

Зручність 5
Книжки можна шукати за назвою, автором чи ISBN (я за ним і шукаю, так надійніше), якщо такої книжки ще намає в базі, можеш її власноруч додати. Так само легко вносити правки, якщо помилився при наборі. В «паспорті» книжки – назва, автор, видавництво і рік видання, ISBN, обкладинка. Можна додати теги, власну оцінку (добре, нейтрально, погано), коментар. Що особливо важливо, книжки в базі зберігаються за ISBN, тому немає параду клонів на кшталт: С.Жадан «Анархія», Сергій Жадан «Anarchy», С. Жадан «Anarchy in the UKR» тощо.
Крім того, є ось такий симпатичний віджет, який можна запостити собі в блог або куди захочеш.

Популярність 4
Книжок в базі чимало, і вона постійно поповнюється. Що тішить, представлена продукція не тільки російських видавництв, хоча української літератури не так і багато, але ніщо не заважає виправити це власноруч.
Доволі непогана соціальна складова сервісу. Можливість додавати користувачів у друзі, плюсувати/мінусувати рецензії, рейтинг читачів (за кількістю прочитаних книжок). Є і традиційний форум.

Підтримка розробників 5
Помітно, що сервіс живе і розвивається, баги прибирають, раз на кілька місяців вводять щось нове, на листи адміністрація активно відповідає. А от блог команди востаннє оновлювався рік тому.

Reader2

Мова
Англійська, українська(!), російська і ще кілька західноєвропейських.

Реєстрація 3
Логін, пароль, ще раз пароль, пошта, капча, якщо такий логін вже зайнятий (перевірити неможливо) – все з нуля. Після реєстрації доводиться вручну залогінюватись.

Дизайн 3
Логотип симпатичний – на цьому переваги закінчуються. Шрифти, кольори, зрозумілість елементів меню ітд – нижче плінтуса. Знайти щось із першої спроби зазвичай не виходить, тим більше багато пунктів меню написані просто мікроскопічним кеглем. Перед тим як вилогінитись ще треба знайти, де ж це зробити.

Зручність/логічність механіки 3
Немає єдиної бази даних книжок – коли вводиш в пошук назву чи ISBN, тобі просто видають перелік усіх схожих результатів. В підсумку виходить парад клонів – купа однакових книжок, оформлених у різних користувачів по-своєму. Звісно, якщо просто каталогізувати домашню бібліотеку, це й не заважає, але будувати на такій механіці книжкову соціальну мережу неможливо. З позитивів – додати книжку у свій перелік можна без проблем, в «паспорті» – стандартний набір, теги теж є. Цікавий набір «статусів» книжки – окрім стандартних «хочу прочитати», «читаю», «прочитав», є «відкладено», але чомусь до статусів зарахували і оцінки – «раджу», «нейтрально», «улюблена», тобто зробити книжку однозначно «прочитаною» та «улюбленою» неможливо.

Популярність 3
З одного боку, книжок в базі чимало, а з іншого – парад книжкових клонів, загальний безлад в назвах, тегах і авторах ставить жирний хрест на всіх web2.0 амбіціях, навіть попри механізм тегування, додавання френдів і рейтинги – надто вже все недбало реалізовано.

Підтримка 3
На першій же сторінці сервісу запевняють, що він не є занедбаним проектом. По ідеї, така заявка має насторожувати – якщо проект дісно підтримується і оновлюється, це й так видно. За добрих півроку, які минули від моєї реєстрації на Reader2, жодного прогресу, та й взагалі бодай якихось змін, я не помітив.

Shelfari

Мова
Англійська

Реєстрація 4
Ім’я, прізвище (ну, або що туди введете :), мейл, пароль, ще раз пароль, а потім двічі відмовитись від заспамлювання всіх контактів з пошти або персонального спаму друзів.

Дизайн 5
Просте й елегантне рішення – колекція книжок розміщується на намальованій книжковій полиці. Сама полиця розділена на три частини – «планую прочитати», «читаю зараз» і «прочитав». Проблем з навігацією нема, та й загалом – найсимпатичніший сайт з-поміж решти в цьому огляді.

Зручність/логічність механіки 2
Додавати до власної віртуальної полиці можна тільки ті книжки, які є в асортименті інет-магазину Amazon. На жаль, так і тільки так. І якщо для англомовного читача це не становитиме особливої проблеми – база в онлайн-гіганта нічогенька, але шукати там книжки українською чи російською – марна справа.
Механізм додавання книжок зручний, клонів нема, але, на жаль, нам від того жодної користі.

Популярність 2
Велика база книжок, грамотний механізм тегів, активні користувачі і так далі – але прив’язка до Amazon змушує стати на горло власній пісні і шукати інший сервіс. Shelfari ж можна залишити для англомовної частини домашньої бібліотеки – в очікуванні поки чи то Amazon розширить асортимент, чи то зникне прив’язка до нього.

Підтримка 5
Відколи завів акаунт, мені щомісяця приходить лист з описом найпопулярніших книжок, активних користувачів, нововведень на сервісі та інших фішок. Я його досі не заніс у спам – чекаю, коли вони проявлять увагу до літератур мовами тубільців.

LibraryThing

Мова
Загалом тридцять мов, є англійська, естонська, валлійська, турецька, норвезька, української та російської – нема.

Реєстрація 5
Логін, пароль, за бажання – електронна пошта, одразу ж логінить на сайті.

Дизайн 4
Кволий дизайн. Стрьомний колір шапки, ніякий логотип, вкладки, таблички, іконки – все ніби малювалось роки чотири тому. Навігації це не заважає, але редизайн би не завадив.

Зручність/логічність механіки 5
Найпотужніший і найзручніший сервіс з-поміж усіх. Книжки шукає за багатьма параметрами (автор, назва, ISBN тощо) в базах на вибір (по дефолту там Amazon і Бібліотека Конгресу, але є понад 690 баз, згрупованих за мовою та країною, от тільки українських немає), але якщо їх там нема, можна додати книжку вручну. Книжки із власної колекції можуть виводитись як списком (кілька варіантів), так і обкладинками, кожну книжку можна оцінити – і при цьому побачити її загальний рейтинг серед користувачів сервісу. Є нормальні працюючі теги – так само із кількома варіантами візуалізації. Є можливість додати до книжки безліч супровідної інформації – пов’язаних із текстом людей, місця, премії та нагороди, що взяла книжка, час першодруку, рекомендації та антирекомендації від учасників спільноти і ще купа всього. Функціональні можливості сервісу великі, але їх ніхто не нав’язує. Можна обійтись і мінімальним набором – назва, автор, обкладинка.
Також є кілька варіантів віджетів для власних блогів – випадкові книжки, останні додані, хмара тегів і хмара авторів.

Популярність 4
Соціальний «движок» виглядає потужним – групи користувачів, коментарі, рецензії, спільне рейтингування, форум, можна навіть писати оголошення про локальні літературні події. Проблема в тому, що сервіс цілком англомовний і українськими користувачами не рясніє.

Підтримка 5
Команда веде блог, де розказує про плани і нововведення. На першій сторінці можна почитати найпопулярніші книжки і рецензії, окремо ведеться перелік авторів, які є учасниками LibraryThing. Є навіть така замануха, як надання учасникам для рецензування безкоштовних примірників книжок, які тільки мають надійти в продаж (щоправда, лише в США, Канаді, Ірландії, Великобританії, Австралії та Ізраїлі).

Книги в руки

Мова
Російська

Реєстрація 3
Реєстрація поки що тільки за запрошеннями. На головній сторінці можна ввести свою електронну пошту і чекати. Оскільки я попросив інвайт ще давно, то й отримав запрошення майже одразу після запуску стартапа. Для реєстрації просять нік, пошту, пароль з повторенням і капчу.

Дизайн 4
Зелененько, «вебдванульно» й банально як для відкритого в 2008 році. Схоже радше на WordPress-тему ніж на дизайн для книжкової мережі.

Зручність/логічність механіки 2
Книжки можна додавати твльки з бази інтернет-магазина, тільки цього разу це – Ozon. Неможливо ввести (і дізнатись) рік видання, видавництво, ISBN, зате книжку наполегливо рекомендують купити на тому ж Ozon. Тегів нема, замітсь них є «жанри», наприклад «старовинна література», «проза», «роман», «гумор». Групи «читаю», «прочитав» є, але не працюють. Можна зробити знижку на те, що сервіс досі перебуває в напівтестовому режимі, але краще б уже почекали з відкриттям.

Популярність 2
Сервіс відкрився у 2008, досі в напівтестовому режимі. Мінімальна активність юзерів поки виявляється в обговоренні у «групах».

Підтримка 3
В обговоренні недоліків сервісу розробники обіцяють все виправити або (як у випадку з прив’язкою до Ozon) пояснюють, чому це неможливо. Крім того, від часу відкриття сервісу на перші сторінці висить оголошення про грандіозні зміни в сервісі, які настануть на «новому етапі». Лишається сподіватись, тому що в нинішньому вигляді сервіс нежиттєздатний.

Моя библиотека

Мови
Російська

Реєстрація 4
Логін, пошту, ім’я, стать(!), дату народження, капчу. Пароль із лінком активації висилають на пошту, після підтвердження автоматом логінишся на сайт.

Дизайн 5
Логотип, правда, стрьомний, особливо в поєднанні з «мокрою підлогою», але загалом сайт симпатичний – навігація зрозуміла, все що треба – на виду.

Зручність/логічність механіки 4
Всі книжку додаються вручну за назвою та автором (є клони типу Джон Кинг та Кинг Джон), якщо ця книжка/автор вже є в інших користувачів, в рядку назви чи автора вам запропонують варіанти які можна підставити автоматом. ISBN і єдиної бази нема, то саме – з видавництвом, роком видання тощо.
Особливість сервісу – після того, як оціниш 20 книжок, система «проаналізує твої вподобання» і запропонує список літератури, яка має припасти тобі до смаку.

Популярність 4
Будь-яку книжку можна коментувати, при чому можна «плюсувати» чи «мінусувати» коментарі. Втім, назвати цен повноцінним читацьким блогом не можна, ТОП-10 найбільш обговорюваних книжок закриває «Код да Вінчі» із 22 коментарями.

Підтримка 4

Нічого поганого сказать не можу,  розробники свої плани не афішують, але сайт і так непогано функціонує. Крім того, підкупає книжково-літературних новин.