Записи розділу 'Дооовгі огляди'

Близько двох років тому “Трансліт” робив огляд українських книжкових інтернет-магазинів, якщо кому цікаво, то перша частина ось, а друга ось. Однак зрозуміло, що за два роки багато чого мало б змінитись, тож ми вирішили відродити це діло. Формат дещо змінюється: в кожному огляді буде лише один магазин, натомість спробуємо писати їх частіше.

Librabook (http://www.librabook.com.ua/)

(more…)

Читати повністю »

Продовжуємо огляд, присвячений фукнціонуванню книжок у світі комп’юттерних ігор. Якщо раптом пропустили, то попередню частину читайте ось тут.

Книжка як “магічний маркер”

Тут діє просте правило: не кожна книжка на екрані монітору свідчить про те, що десь поруч зачаївся могутній чарівник. Але якщо маг таки з’являється, то в нього обов’язково має бути мінімум одна магічна книга. Звісно, трапляються й винятки, але якраз у такій кількості, щоб підтвердити правило. Ось як виглядає “таємна кімната” злого чаклуна зі старого квесту King’s Quest III: To Heir is Human.  Власне книга заклять лежить розгорнута на столі, але ті, що стоять у шафі, теж либонь — не просто белетристика.

KINGS2

(more…)

Читати повністю »

Стосунки між книжками та відеоіграми зазвичай описують в межах риторики “ceci tuera cela – це вб’є те”. З просвітницьких позицій, звісно, це виправдано: підліток, яка має PSP, навряд чи піде в районну бібліотеку по чергову порцію Жуля Верна чи Купера. Однак реальні взаємовпливи “традиційної літератури” та відеоігор набагато ширші ніж боротьба за ринок чи — як кому подобається – незрілі юнацькі душі.

Сценарій комп’ютерної гри — літературний твір такою ж мірою, як і сценарій серіалу. Зрозуміло що, мова йде не про художній чи ідеологічний бік, а про технологію побудови сюжету, діалогів, підтримання напруги тощо. Переробка сценаріїв успішних ігор в романну форму, або ціла книжкова серія за мотивами ігрового світу — найбільш очевидний і банальний варіант. Більш цікавий — використання в літературному тексті ігрової логіки та суто ігрових методів ведення сюжету, як це робить Пьотр Бормор, тут же можна згадати й класичне оповідання Пєлєвіна.

Однак не менш цікаво — змінити оптику і поглянути, яким чином література та книжки присутні в іграх, яким значенням вони наділені та яку функцію відіграють.

Знову ж таки, варіанти використання відомого літературного твору як сценарію для гри — найбільш очевидні, хоч інколи й тут трапляються курйози.

Однак зараз нас цікавить, яким саме чином книжки фігурують у комп’ютерних іграх, їхні типові семантичні рамки, функції та особливості використання в ігровому синтаксисі.  Цьому зацікавленню ми присвятимо кілька постів, кожен із яких буде описувати один із прийомів вплетення книжок в ігрову механіку та сюжет.

(more…)

Читати повністю »

Проводити час з друзями – це весело. Можна ходити на футбол, в кіно чи театр, а можна просто обрати затишну кав’ярню в якості постійного місця зустрічі. І тут кожен обирає своє: комусь подобається атибутика поїздів, комусь – американських салунів, а хтось обрає “інтелектуалізовані” місця. До таких слід віднести різноманітні мистецькі кав’ярні, а в їх числі – книжкові.
(more…)

Читати повністю »

Продовжуємо наш огляд книжкових інтернет-магазинів. Хто пропустив, перша частина – ось тут.

(more…)

Читати повністю »

Гарний інтернет-магазин так просто не знайдеш. В кращому разі його порадять друзі, в гіршому – доведеться самому перебирати всі варіанти, що видасть Google, набиваючи ґулі й спалюючи нервові клітини.

Сюрпризів безліч. Чудовий асортимент може виявитись давно застарілим – просто його весь час забувають оновити на сайті. Або про ваше замовлення забудуть. Або будуть оформлювати місяць. Або кур’єр заблукає в трьох соснах. Або без попередження приїде і привезе вам книжку, про яку ви давно забули і вже кілька тижнів як купили.

Традиційно – для тих, хто не має бажання вчитись на власному гіркому досвіді – наш огляд, точніше його перша частину. Продовження будемо публікувати так само – по два магазини – так і читати менше, і писати швидше.

Попереднє застереження – більшість магазинів, окрім книжок, торгують музикою, фільмами, іграми, подарунками і ще чим завгодно. Весь цей крам до уваги не берем, якщо тільки він якимось робом не стосується книжкової тематики.

(more…)

Читати повністю »

Якою буде перша асоціація зі словом “код”, якщо йдеться про книжки (?), – ясно що – “Код Да Вінчі” відомого автора.

Тут тобі й логічно-математичні шифри, і шифри-фрески, але про це не будемо.

Катастрофічно менш всесвітньо відомий твір – “Код Келовея” О’Генрі (якщо не помиляюсь, ще не перекладений російською та українською) також містить шифр. Не вселенську енігму, що руйнує основи світобудови у головах ошелешених читачів, а звичайний шифр. Отакий: “foregone preconcerted rash witching goes muffled rumour mine dark silent unfortunate richmond existing great  hotly brute”.

Як виглядатиме геть дослівний переклад, можна подивитись у зносці (1),  а версія перекладу, про яку говоритимемо, буде дещо різнитися: “Вперед у світле економічна далекоглядні рейдерське астрологічний хрестовий Олександр популярний рок- висадка бути на коні постраждалі у ДТП горобина обмеження швидкості рухатись в правильному як повідомляє на вулицях серцевий Великий шовковий, українська жінка-, нічна, сексуальна (національна), вніс на розгляд голуб скажемо рішуче”. А тепер – передісторія цієї невигадливої шифрівки.

(more…)

Читати повністю »

Синку, перед тобою бідний францисканець, який, не маючи нічого, окрім найскромніших знань та мізерної крихти кмітливості, що їх йому дарував Господь у своїй нескінченній милості, спромігся за кілька годин розібрати тайнопис, який склали саме для того, щоби ніхто і ніколи не зміг його розв’язати. І ти, нікчемний, жалюгідний неуку, насмілився заявити, що ми не просунулись уперед?

Здогадайтесь, звідки ;-)

“Людожери схожі на цибулю”, – сказав колись Шрек. Літературні тексти в цьому подібні до людожерів, принаймні, до того їхньго варіанту, який припав до вподоби компанії Dreamworks. Безліч зашифрованих шарів, які можна розкодовувати, у які можна заглиблюватись, копирсатись,.. але цей цикл – про цілком конкретні значення цілком конкретних шифрів, будь-коли описаних у художній книжці.

Жанр, для якого шифрування таке само неуникненне, як Скиба для київського поетичного вечора, – це, поза сумнівом, детективний (роман, оповідання, новела, епічна поема). Тому що розшифрування месиджу у детективі – це основа сюжету на композиційному плані і окраса інтриги в плані художньої деталі. Розкодування таємничих письмен може прославити у віках, зрівняти із Шампольоном, Бехистунським написом та Розетським каменем. Або принести просто кілька годин (днів) задоволення. До метафізичних та конкретних шифрів час від часу звертається більшість авторів – від Еко до Дена Брауна, від Борхеса до Коельо, від Крісті до Марініної.

Перший різновид шифру, що спадає на думку, – улюблений тип книжкових злодіїв та інших масонів – заміна знаків одного визначеного письма іншими, вигаданими або просто несхожими. Як у класичних “Танцюючих чоловічках” Дойля або “Золотому жуку ” По.

За умови, що слова повідомлення розділені, воно “крекається” доволі легко – за принципом, подібним до QWERTY – частотністю літер у письмі. Для англійської Дойля та По найбільш частими є літери “e” та  “t”. Отож, вираховується найчастіший таємний знак, підставляється замість нього найчастіша літера відомої абетки – бажано, голосна ;-), так легше буде розшифровувати по складах. Елементарно, Ватсоне. Такий шифр легкий і для читача, і для героя, і для автора, який може спокійно зайнятись шліфуванням сюжету, емоційними портретами героїв абощо.

Більш цікаві шифри – ті, що охоплюють кілька різнотипних знакових систем – мовну, зображальну, звукову, поєднують історію та математику, картографію та каліграфію, археологію та белетристику.

Фанати білоруса Короткевича далі читати не мусять. Цей спосіб шифрування детально описаний у його “Дикому гоні короля Стаха”. Ось він:

Iншими словам, маєте стрічку, напхану літерами, як качан зернами. I жодного ключа.

Розшифрування

Навскісний спосіб написання, а також окремі осмислені склади і кавалки слів наштовхують на думку, що стрічку треба обмотувати навколо чогось для прочитання – намотувати, подібно до серпантину. Лишаються відкритими 2 питання: діаметр цього “чогось” та кут намотування. Діаметр знаходимо за допомогою шкільного курсу геометрії та вічної формули довжини кола С=2pr. Довжину кола С можна знайти, відчитавши бодай один збіг, що видається осмисленим. В даному разі – це єдине число і єдиний значок відсотку, якы мусять бути написані поруч. Вимірюємо відстань між ними:

С=14,5 см, значить, наш діаметр дорівнюватиме = 14,5/3,14159265=4,6 см (приблизно). Шукаємо у господарстві будь-яку більш-менш циліндричну річ діаметром у 4,6 см. У моєму випадку – це балончик з-під пінки для волосся. Кут намотування можна вирахувати за допомогою тих самих шкільних формул 5-го класу:

tg a = 9,5/4,7= 2,021або тангенс кута в 64 градуси. Закріплюємо стрічку під цим кутом на – в моєму випадку – балончику із пінкою, обережно намотуємо:

Виходить книжковий форм-фактор а-ля кукурудзяний качан. Власне, щоби обмінюватися такими шифрівками, шпигунам або злодіям потрібно мати балончики із пінкою однакового бренду і ваги :-).

ПС: у шифрівці закодований рецепт приготування вибухівки від Тайлера Дердена

ППС: Через описання методів шифрування ми обеззброюємо таємні спільноти!

Fkgjo+!=kk! (Далі буде)

Читати повністю »

Тема сексуальності – найпотужніший магніт для привернення уваги аудиторії. Найбільше купонів з того стрижуть, зрозуміло, рекламісти (і отримують найбільше критики, яка їм по барабану).  Однак представники “благородніших” професій – ілюстратори, фотографи, дизайнери – ажніяк не гребують пожвавити власні роботи за рахунок старих добрих людських інстинктів.

Інша річ, коли сексуальність є тематично мотивованою, як у випадку обкладинок для “пікантних” текстів. Мова, зрозуміло, йде не про конвеєрний масліт, де і тексти, і обкладинки клепають за однаковими лекалами на всю серію. Цікавить нас той фікшн і нонфікшн, що претендує на бодай якусь художню чи інтелектуальну якість і відповідним чином має бути “представлений” своєму читачеві.

Тіло

Найпростіший спосіб – винести на обкладинку оголене тіло (тіла), в більш-менш відвертій позі. Таких обкладинок безліч і – з точки зору дизайнерського рішення – вони однаково нецікаві.

Перший крок від найпростішого – елементарна синекдоха, замінити тіло його частиною. Байдуже – чи то з бажання зберегти “пристойність”, чи то з намагання уникнути банальності. Зазвичай обираються частини тіла – сексуальні маркери: губи, ноги, груди.

Українські книжки цим прийомом, як бачимо, теж не гребують.

Незважаючи на позірну простоту прийому, комбінації за його участю можуть давати цікаві результати. Скажімо, наведена нижче обкладинка (“Вашингтонка”) – це книжка Джессіки Катлер, секретарки, що працювала в Сенаті США, а після звільнення опублікувала власні щоденники, як можна здогадатись, “цікавого” змісту. Із завданням представити “колиску демократії” на знайомому тлі сексуальних скандалів дизайнер чудово справився.

Ще цікавіший випадок – із наведеною обкладинкою “Лоліти”. Губи як сексуальний маркер тут не просто виступають заступником тіла, але й завдяки специфічному ракурсу візуально уподібнюються вагіні. Поєднання виглядає дещо шокуюче, але – цілком відповідає текстові, який став помітним артефактом в історії як літератури, так і сексуальності.

Символи тіла

Друга велика група прийомів – символічне зображення тіла. Якщо подивитись прискіпливо, то вони є віддзеркаленням уже описаних методів.

По-перше, це знакова репрезентація цілого тіла. Для цього чудово підходять ляльки або інші рукотворні зображення.

Так само широко вживані метафоричні зображення частин тіла, і оскільки тут менший тиск із нормами моралі чи цензури, ніж у випадку зображення реального тіла, то й об’єкти вибираються сміливіше – найчастіше це груди і геніталії.

Українці й тут не відстають.

Предметна сексуальність (метонімія)

На наступному рівні абстрагування сексуальність від тіла як такого переходить на предмети, безпосередньо із цим тілом пов’язані.  Причому це можуть бути як традиційно наділені сексуальними смислами предмети на кшталт білизни.

Так і “найтральні” предмети, які при певному прочитанні набувають метонімічної тілесної сексуальності.

Опис

Не показати тему, а розказати про неї – глухий кут для графічного дизайну. Єдина незаперечна перевага такого прийому – його максимальна “коректність”. Коли стоїть завдання перш за все уникнути скандальності, епатажності чи, боронь Боже, непристойності.

Текстуальна сексуальність

Третя велика група методів представлення сексуальності на обкладинці також відхтовхується від двох попередніх. Нюанс в тому, що в ролі заступника тіла чи його частин виступає сам текст і/або книжка. Комбінування радикальної чуттєвості, яка властива сексуальності, із абстракцією тексту, хай навіть і проявлену через матеріальність книжки чи сторінки, надає цьому прийому особливого шарму. Втім, не компенсовує того, що прийом є добре знаним і його використання – далеко не унікальна дизайнерська знахідка, як може здатись на перший погляд.

Як бачимо, нічого нового наші видавці й тут не запропонували.

Як і раніше, “знаковими” можуть бути як усе тіло, так і його частини, особливо – геніталії.

Уподібнення людини до книжки виглядає особливо мило в деяких комбінаціях.

За великим рахунком, кожна обкладинка, яка привертає увагу читача сексуальною напругою, але при цьому не переходить межу вульгарності, може вважатись успіхом дизайнера. Задача не те щоб особливо проста, але й справжнім викликом її теж не назвеш тим більше з огляду на широкий арсенал розроблених прийомів, вдале володіння якими іноді виглядає як дизайнерська новація.

По-справжньому оригінальних робіт, які на порушенні одного або кількох правил вибудовують дісно незвичний конструкт, не так і багато. Скажімо, наведена нижче обкладинка демонструє просто ураганний сексуальний імпульс, і це без жодних іконічних відсилань до тіла. Форма хмарини тегів надала прийнятної багатозначності набору слів, який інакше сприймався б як чистої води вульгарщина.

І наостанок – не можу не відзначити дві тенденції. З одного боку, абсолютна й переважна більшість робіт не виходить за межі усталених сексистських стереотипів, асоціюючи із сексуальним тілом тіло передусім жіноче.

По-друге, сувора серйозність і прямолінійність, із якою дизайнери підходять до теми сексуальності, викликає підозри, що майстри фотошопа не те що не бачили робіт Фрагонара, але й не чули шкільних адекдотів на одвічну тему.

Читати повністю »

За впорядкованістю домашніх бібліотек добре визначати знак зодіаку. От мені гороскоп пише, що я «охайний у дрібницях, але загальний порядок підтримую складно». Так воно і є: і шафу книжкову замовляв «під себе», і книжки погрупував на художню (українську/зарубіжну) і нехудожню, і в кожній групі за алфавітом розставив, і підписую кожну, і міні-каталог колись намагався вести (зі старих перфокарт виходять класні бібліотечні картки), а все одно регулярно не можу знайти потрібний фоліант – чи то десь у кімнаті валяється, притрушений одягом, чи дав почитать комусь, чи біс його знає.

В черговому пориванні побороти безлад десь півроку тому спробував знайти адекватний веб-сервіс каталогізації домашньої бібліотеки. Все-таки зручніше ніж перфокарти.

По ходу діла з’ясувалось, що обрати не так і просто. Поки не зареєструвався на сайті і не спробував закинути опис двох-трьох книжок, не можна оцінити зручність сервісу – часто на головній сторінці пишуть одне, а на практиці виходить геть інше. Це між Picasa та Flickr можна легко вибрати не реєструючись – просто почитавши порівняльні огляди.

Для тих, хто не має часу і натхнення повторювати мій шлях піонера, пропоную простіший варіант.

LiveLib

Мова
Російська

Реєстрація 5
Просять електронну пошту, логін (можна зразу перевірити, чи вільний) і пароль, навіть не треба повторювати пароль і долати капчу, після реєстрації автоматично входиш на сайт, все швидко і просто.

Дизайн і навігація 5
Нічого особливого, але й нічого зайвого. Меню логічне й зрозуміле, за кілька кліків знаходиш що потрібно.

Зручність 5
Книжки можна шукати за назвою, автором чи ISBN (я за ним і шукаю, так надійніше), якщо такої книжки ще намає в базі, можеш її власноруч додати. Так само легко вносити правки, якщо помилився при наборі. В «паспорті» книжки – назва, автор, видавництво і рік видання, ISBN, обкладинка. Можна додати теги, власну оцінку (добре, нейтрально, погано), коментар. Що особливо важливо, книжки в базі зберігаються за ISBN, тому немає параду клонів на кшталт: С.Жадан «Анархія», Сергій Жадан «Anarchy», С. Жадан «Anarchy in the UKR» тощо.
Крім того, є ось такий симпатичний віджет, який можна запостити собі в блог або куди захочеш.

LiveLib

Популярність 4
Книжок в базі чимало, і вона постійно поповнюється. Що тішить, представлена продукція не тільки російських видавництв, хоча української літератури не так і багато, але ніщо не заважає виправити це власноруч.
Доволі непогана соціальна складова сервісу. Можливість додавати користувачів у друзі, плюсувати/мінусувати рецензії, рейтинг читачів (за кількістю прочитаних книжок). Є і традиційний форум.

Підтримка розробників 5
Помітно, що сервіс живе і розвивається, баги прибирають, раз на кілька місяців вводять щось нове, на листи адміністрація активно відповідає. А от блог команди востаннє оновлювався рік тому.

Reader2


Мова
Англійська, українська(!), російська і ще кілька західноєвропейських.

Реєстрація 3
Логін, пароль, ще раз пароль, пошта, капча, якщо такий логін вже зайнятий (перевірити неможливо) – все з нуля. Після реєстрації доводиться вручну залогінюватись.

Дизайн 3
Логотип симпатичний – на цьому переваги закінчуються. Шрифти, кольори, зрозумілість елементів меню ітд – нижче плінтуса. Знайти щось із першої спроби зазвичай не виходить, тим більше багато пунктів меню написані просто мікроскопічним кеглем. Перед тим як вилогінитись ще треба знайти, де ж це зробити.

Зручність/логічність механіки 3
Немає єдиної бази даних книжок – коли вводиш в пошук назву чи ISBN, тобі просто видають перелік усіх схожих результатів. В підсумку виходить парад клонів – купа однакових книжок, оформлених у різних користувачів по-своєму. Звісно, якщо просто каталогізувати домашню бібліотеку, це й не заважає, але будувати на такій механіці книжкову соціальну мережу неможливо. З позитивів – додати книжку у свій перелік можна без проблем, в «паспорті» – стандартний набір, теги теж є. Цікавий набір «статусів» книжки – окрім стандартних «хочу прочитати», «читаю», «прочитав», є «відкладено», але чомусь до статусів зарахували і оцінки – «раджу», «нейтрально», «улюблена», тобто зробити книжку однозначно «прочитаною» та «улюбленою» неможливо.

Популярність 3
З одного боку, книжок в базі чимало, а з іншого – парад книжкових клонів, загальний безлад в назвах, тегах і авторах ставить жирний хрест на всіх web2.0 амбіціях, навіть попри механізм тегування, додавання френдів і рейтинги – надто вже все недбало реалізовано.

Підтримка 3
На першій же сторінці сервісу запевняють, що він не є занедбаним проектом. По ідеї, така заявка має насторожувати – якщо проект дісно підтримується і оновлюється, це й так видно. За добрих півроку, які минули від моєї реєстрації на Reader2, жодного прогресу, та й взагалі бодай якихось змін, я не помітив.

Shelfari

Мова
Англійська

Реєстрація 4
Ім’я, прізвище (ну, або що туди введете :), мейл, пароль, ще раз пароль, а потім двічі відмовитись від заспамлювання всіх контактів з пошти або персонального спаму друзів.

Дизайн 5
Просте й елегантне рішення – колекція книжок розміщується на намальованій книжковій полиці. Сама полиця розділена на три частини – «планую прочитати», «читаю зараз» і «прочитав». Проблем з навігацією нема, та й загалом – найсимпатичніший сайт з-поміж решти в цьому огляді.

Зручність/логічність механіки 2
Додавати до власної віртуальної полиці можна тільки ті книжки, які є в асортименті інет-магазину Amazon. На жаль, так і тільки так. І якщо для англомовного читача це не становитиме особливої проблеми – база в онлайн-гіганта нічогенька, але шукати там книжки українською чи російською – марна справа.
Механізм додавання книжок зручний, клонів нема, але, на жаль, нам від того жодної користі.

Популярність 2
Велика база книжок, грамотний механізм тегів, активні користувачі і так далі – але прив’язка до Amazon змушує стати на горло власній пісні і шукати інший сервіс. Shelfari ж можна залишити для англомовної частини домашньої бібліотеки – в очікуванні поки чи то Amazon розширить асортимент, чи то зникне прив’язка до нього.

Підтримка 5
Відколи завів акаунт, мені щомісяця приходить лист з описом найпопулярніших книжок, активних користувачів, нововведень на сервісі та інших фішок. Я його досі не заніс у спам – чекаю, коли вони проявлять увагу до літератур мовами тубільців.

LibraryThing

Мова
Загалом тридцять мов, є англійська, естонська, валлійська, турецька, норвезька, української та російської – нема.

Реєстрація 5
Логін, пароль, за бажання – електронна пошта, одразу ж логінить на сайті.

Дизайн 4
Кволий дизайн. Стрьомний колір шапки, ніякий логотип, вкладки, таблички, іконки – все ніби малювалось роки чотири тому. Навігації це не заважає, але редизайн би не завадив.

Зручність/логічність механіки 5
Найпотужніший і найзручніший сервіс з-поміж усіх. Книжки шукає за багатьма параметрами (автор, назва, ISBN тощо) в базах на вибір (по дефолту там Amazon і Бібліотека Конгресу, але є понад 690 баз, згрупованих за мовою та країною, от тільки українських немає), але якщо їх там нема, можна додати книжку вручну. Книжки із власної колекції можуть виводитись як списком (кілька варіантів), так і обкладинками, кожну книжку можна оцінити – і при цьому побачити її загальний рейтинг серед користувачів сервісу. Є нормальні працюючі теги – так само із кількома варіантами візуалізації. Є можливість додати до книжки безліч супровідної інформації – пов’язаних із текстом людей, місця, премії та нагороди, що взяла книжка, час першодруку, рекомендації та антирекомендації від учасників спільноти і ще купа всього. Функціональні можливості сервісу великі, але їх ніхто не нав’язує. Можна обійтись і мінімальним набором – назва, автор, обкладинка.
Також є кілька варіантів віджетів для власних блогів – випадкові книжки, останні додані, хмара тегів і хмара авторів.

Популярність 4
Соціальний «движок» виглядає потужним – групи користувачів, коментарі, рецензії, спільне рейтингування, форум, можна навіть писати оголошення про локальні літературні події. Проблема в тому, що сервіс цілком англомовний і українськими користувачами не рясніє.

Підтримка 5
Команда веде блог, де розказує про плани і нововведення. На першій сторінці можна почитати найпопулярніші книжки і рецензії, окремо ведеться перелік авторів, які є учасниками LibraryThing. Є навіть така замануха, як надання учасникам для рецензування безкоштовних примірників книжок, які тільки мають надійти в продаж (щоправда, лише в США, Канаді, Ірландії, Великобританії, Австралії та Ізраїлі).

Книги в руки

Мова
Російська

Реєстрація 3
Реєстрація поки що тільки за запрошеннями. На головній сторінці можна ввести свою електронну пошту і чекати. Оскільки я попросив інвайт ще давно, то й отримав запрошення майже одразу після запуску стартапа. Для реєстрації просять нік, пошту, пароль з повторенням і капчу.

Дизайн 4
Зелененько, «вебдванульно» й банально як для відкритого в 2008 році. Схоже радше на WordPress-тему ніж на дизайн для книжкової мережі.

Зручність/логічність механіки 2
Книжки можна додавати твльки з бази інтернет-магазина, тільки цього разу це – Ozon. Неможливо ввести (і дізнатись) рік видання, видавництво, ISBN, зате книжку наполегливо рекомендують купити на тому ж Ozon. Тегів нема, замітсь них є «жанри», наприклад «старовинна література», «проза», «роман», «гумор». Групи «читаю», «прочитав» є, але не працюють. Можна зробити знижку на те, що сервіс досі перебуває в напівтестовому режимі, але краще б уже почекали з відкриттям.

Популярність 2
Сервіс відкрився у 2008, досі в напівтестовому режимі. Мінімальна активність юзерів поки виявляється в обговоренні у «групах».

Підтримка 3
В обговоренні недоліків сервісу розробники обіцяють все виправити або (як у випадку з прив’язкою до Ozon) пояснюють, чому це неможливо. Крім того, від часу відкриття сервісу на перші сторінці висить оголошення про грандіозні зміни в сервісі, які настануть на «новому етапі». Лишається сподіватись, тому що в нинішньому вигляді сервіс нежиттєздатний.

Моя библиотека


Мови
Російська

Реєстрація 4
Логін, пошту, ім’я, стать(!), дату народження, капчу. Пароль із лінком активації висилають на пошту, після підтвердження автоматом логінишся на сайт.

Дизайн 5
Логотип, правда, стрьомний, особливо в поєднанні з «мокрою підлогою», але загалом сайт симпатичний – навігація зрозуміла, все що треба – на виду.

Зручність/логічність механіки 4
Всі книжку додаються вручну за назвою та автором (є клони типу Джон Кинг та Кинг Джон), якщо ця книжка/автор вже є в інших користувачів, в рядку назви чи автора вам запропонують варіанти які можна підставити автоматом. ISBN і єдиної бази нема, то саме – з видавництвом, роком видання тощо.
Особливість сервісу – після того, як оціниш 20 книжок, система «проаналізує твої вподобання» і запропонує список літератури, яка має припасти тобі до смаку.

Популярність 4
Будь-яку книжку можна коментувати, при чому можна «плюсувати» чи «мінусувати» коментарі. Втім, назвати цен повноцінним читацьким блогом не можна, ТОП-10 найбільш обговорюваних книжок закриває «Код да Вінчі» із 22 коментарями.

Підтримка 4

Нічого поганого сказать не можу,  розробники свої плани не афішують, але сайт і так непогано функціонує. Крім того, підкупає книжково-літературних новин.

Читати повністю »