XVIII сторіччя, а особливо його кінець, відзначилось “епідемією читання”.

“В Парижі всі читали. […] Всі — і особливо жінки — носили при собі книжки. Читалі в епікажі під час прогулянки, в театрі — під час антракту, в кафе, в купальні. У крамницях жінки, діти, компаньйони, учні — всі читали. У неділю люди читали, вмостившись перед дверима власних будинків, лакеї — на задніх сидіннях екіпажів, кучери — на своїх традиційних місцях, солдати — несучи варту”. (Вернер Краус, “Про значення історії книги в розвитку просвітництва”)

В описах сучасників картина ще яскравіша. Зрозуміло, тезу про “революцію в читанні” не варто сприймати аж надто буквально. У фразі “читали всі” оте-то “всі” означало передусім буржуазію та челядь. Пролетаріат, як і селяни, ще не були охоплені “книжковою пошестю”.

Однак читання у XVIII сторіччі і справді зазнало кількох разючих змін. По-перше, кількісних. Молода буржуазія, для якої читання все ще лишалось нетиповим заняттям, взялась до книжок із фанатичним запалом. Подібної поведінки західний світ ще не знав. Так, образ просвітницького ерудита був нерозривний із бібліотекою, але вони читали переважно класичні тексти або подібних собі ерудитів. Так, реформація, контрреформація та друкарський верстат зробили книжки доступними для більшості, однак мова йшла переважно про релігійні тексти та памфлети. Однак тільки у XVIII сторіччі публіка починає масово читати світські художні тексти, переважно — сентиментальні романи та романи жахів.

Жінка за читанням – новий типаж XVIII сторіччя, саме тоді почалась мода на цей сюжет серед художників

XVIII сторіччя, а особливо його кінець, відзначилось “епідемією читання”. “В Парижі всі читали. […] Всі — і особливо жінки — носили при собі книжки. Читалі в епікажі під час прогулянки, в театрі — під час антракту, в кафе, в купальні. У крамницях жінки, діти, компаньйони, учні — всі читали. У неділю люди читали, вмостившись перед дверима власних будинків, лакеї — на задніх сидіннях екіпажів, кучери — на своїх традиційних місцях, солдати — несучи варту”. (Вернер Краус, “Про значення історії книги в розвитку просвітництва”)

В описах сучасників картина ще яскравіша. Зрозуміло, тезу про “революцію в читанні” не варто сприймати аж надто буквально. У фразі “читали всі” оте-то “всі” означало передусім буржуазію та челядь. Пролетаріат, як і селяни, ще не були охоплені “книжковою пошестю”.
Однак читання у XVIII сторіччі і справді зазнало кількох разючих змін. По-перше, кількісних. Молода буржуазія, для якої читання все ще лишалось нетиповим заняттям, взялась до книжок із фанатичним запалом. Подібної поведінки західний світ ще не знав. Так, образ просвітницького ерудита був нерозривний із бібліотекою, але вони читали переважно класичні тексти або подібних собі ерудитів. Так, реформація, контрреформація та друкарський верстат зробили книжки доступними для більшості, однак мова йшла переважно про релігійні тексти та памфлети. Однак тільки у XVIII сторіччі публіка починає масово читати світські художні тексти, переважно — сентиментальні романи та романи жахів.

Зрозуміло, що за такого розвитку подій не обійшлося без курцозів та цікавинок. Приміром, згубна пристрасть до читання зараховувалась до прихованих гріхів молоді (разом із онанізмом), з медичної точки зору книголюбам загрожували запалення рогівки ока, здуття живота, іпохондрію та захворювання крові.

З іншого боку, зрозумівши економічну привабливість “хвороби доби”, на читацькій моді заробляли статки не лише видавці, але й виробники “супуніх товарів”.

В числі останніх був і одяг для читання — liseuse, яку для зручності називатимем “лізезкою”.

Міжнародний довідник музеїв та колекцій костюмів описує лізезку як додатковий одяг для ліжка, що вдягається на основний (сорочку).

Слід одразу зауважити, “лізезка” – одяг суто жіночий, і призначений для читання в ліжку. Являла собою щось середнє між шаллю та блузкою, закриваючи плечі та руки. Її роль була не такою символічною, як може здатися, адже спершу лізезки робили з легкого, але теплого матеріалу: читати в самій сорочці було не так “непристойно”, як холодно.

Лізезка – у неї в руках

Втім, лізезка пережила XVIII сторіччя, хоча й не набула великої популярності.

Ілюстрація з журналу ХХ ст.

Що прикметно, у Франції власний винахід не забули, і принаймні інтернет-магазини пропонують доволі непоганий вибір лізезок. Однак чи використовують сучасні французки цей предмет туалету за його прямим призначенням – читати в ліжку – складно сказати.

Теги: liseuse, історія читання, лізезка, мода