У мене завжди була таке дужа специфічна, можна сказати, антропологічна цікавіть до персонажів художніх текстів. Мене цікавив їхній побут, у що вони взувались, яке в них було кухонне начиння, в які театри вони ходили. Було цікаво, в якому будинку жив Степан Радченко, яку вечерю готувала чоловікові мадам Мегре, що так натхненно п’ють герої Ремарка в кожному романі. Усі ці місця, предмети, жести ставали своєрідними точками дотику, і щоразу, натрапляючи на них у цій – своїй, нелітературній дійсності – неймовірно радів з такої гри. Гри в реальність літератури і літературність дійсності.
А особливо приємно в цьому – віднаходити спільників, людей, які також вправляються в комбінуванні повсякденної реальності із реальністю літературною. От як у цих рекламних принтах.

(за кліком відкривається велике зображення, на маленькому нічого не побачите)

Джерело: Adme.ru

Теги: «Вишневый сад», «Идиот», «Фауст», постери