Про цю чудернацьку машину – “книжкове колесо” – я вже колись мимобіжно згадував. Але днями чудовий блог BibliOdyssey виклав цікаву гравюру із зображенням колеса, яка заохотила повернутись до теми.

Наш головний герой – італійський інженер доби бароко Аґостіно Рамеллі (Agostino Ramelli). Конструював військові машини, лив гармати й будував млини, особливо уславився своїми помпами. у 1588 він видав книжку “Різноманістні й мистецькі машини” (“Le diverse et artificiose machine del Capitano Agostina Ramelli”), яка містила 200 гравюр машин та їхні описи. Серед них – “книжкове колесо”. Машина являла собою велике колесо, на якому фіксувались розгорнуті книги так, що перейти від однієї книги до іншої, наприклад, щоб порівняти або звіритись, можна було не встаючи з місця, просто прокрутивши колесо. Механізм обертається за допомогою хитро влаштованої зубчатої передачі – систему коліщат видно в правій частині гравюри.

Малюнок згори – саме з цієї книжки. Судячи з усього, це найраніше зображення “книжкового колеса”, яке ми маємо.

Однак “книжкове колесо” було не просто курйозом техніки й даниною бароковій моді на машини. Навпаки, винахід був дуже на часі і знайшов широке застосування в бібліотеках тогочасних інтелектуалів.

Річ у тім, що пристрій якнайкраще пасував до специфічної техніки “вченого читання”, яка з’явилась в епоху Відродження.

Інтелектуал-гуманіст намагався не лише читати якомога більше книжок, але й систематизувати прочитаний матеріал. Він зіставляв, порівнював та звіряв тексти, вибирав цитати й приклади та робив помітки, щоб потім якомога д=легше знаходити потрібні уривки.  Навіть більше, потрібні цитати, нотатки та просто показові уривки тексту “вчений читач” занотовував у тематичні зошити “загальних місць”, якими послуговувався в тому числі й у власній літературній діяльності.

От як описує цей процес дослідник.

“Гуманіст мав уважно слідкувати за порядком розстановки книжок, щоб можна було швидко до них звернутись, крім того, йому потрібно було вибирати потрібні відомості з дуже великого числа джерел. Наприкінці ХVI ст. для полегшення цього аспекту літературної праці були винайдені різні пристрої. Так, у юристів пізнього Середньовіччя запозичили систему, винайдену щоб маніпулювати грубими томами “Збірника цивільного права” (Corpus juris civilis) й вражати клієнтів вагомістю (в буквальному розумінні) своїх професійних знань, – машинку з поляцями, що оберталися, на зразок кабін великого ярмаркового колеса. Рамеллі, що залишив нам опис цієї машинки, говорить, що гуманіст, у якого така машинка була, міг, не сходячи з місця, мати до своїх послуг усю бібліотеку.”
Ентоні Графтон “Гуманіст за читанням”

До речі, зауважте – за словами Графтона Рамеллі не став винаходити колесо, а просто осучаснив вже існуючий пристрій й пристосував його до вимог часу.

Конструкція “винаходу” італійця тривалий час лишалась незмінною. Це добре ілюструє добірка зображень “книжкового колеса” з блогу Facetation (звідти запозичені більшість ілюстрацій цього допису).

У 1611 видавець Генінґ Ґросс (Henning Grosse) видав книжку Гайнріха Зайзінґа (Heinrich Zeising), яка була компіляцією робіт давніших авторів. Зображення колеса було скопійоване з оригінальної гравюри, без суттєвих змін.

Це зображення 1627 року – з праці  єзуїтського місіонера, що працював в Китаї. Добірка мала представити Східному світу сучасні технології Заходу. Гравюра також скопійована з оригіналу, однак не дуже дбайливо – подивіться що сталось із коліщатами.

До речі, саме коліщата й стали основним об’єктом критики пристрою Рамеллі. Так, Ніколя Ґров’є де Серв’єр закидав італійцю надмірну ускладненість конструкції. Що, зрештою, було недалеким від істини, адже той цілком у бароковому дусі приділяв увагу не так простоті й функціональностфі механізму, як його естетиці.

У 1719 році його син Ґаспар Ґров’є де Серв’єр опублікував “Збірку цікавих математичних і механічних витворів” (“Recueil d’Ouvrages curieux de mathématique et de mécanique”), в який було й зображення модифікованого “книжкового колеса”, де зубчату передачу замінили шарніром.

У музейних фондах збереглися обидва варіанти “книжкових колес”.

Модель із коліщатами.

Модель на шарнірах.

Аби уявити, що являло собою “книжкове колесо” в дії, можна переглянути уривок з фільму 1973 року, де один добре знаний літературний герой – затятий книжник та інтелектуал, звісно ж – вперше стикається із цим хитромудрим пристроєм.

Теги: історія читання, Аґостіно Рамеллі, книжкове колесо