Книжкові підсумки року підбивають не тільки українські блогери – це зробила й редакція New York Times. Не так давно вона оприлюднила спиок 100 найпомітніших книжок року(http://www.nytimes.com/2008/12/07/books/review/100Notable-t.html), а тепер ось надійшла черга йому звузитись і до десятки.

Отже, поїхали. Спершу – художня література.

1. Стівен Мілгаузер. Небезпечний сміх / Steven Millhauser. Dangerous Laughter

Ця збірка оповідань –  перша книжка автора за пять років.  Автор, якого американські журналісти порівнюють з По й Набоковим, “творить моторошно правдоподібні паралельні світи, де найглибші людські почуття й прагнення обертаються на власні страхотні протилежності”. Особливо автора ваблять молоді герої. В одному з оповідань тінейджери відвідують зловісні “сміхові вечірки”, в іншім – загадково хвора дівчинка переховується в темряві аттичної спальні. Знов і знов тексти “повертають нас до іншого світу, що приховано існує під нашим, чекаючи на своє народження”.

2. Тоні Моррісон. Милосердя / Toni Morrison. A Mercy

Роман лаdреатки Нобелівської премії розповідає про дитину рабині, покинуту матір’ю, її пригоди і її химерний спосіб життя в химерній Америці кінця 17 віку. Фермери й торговці ромом, раби й хазяї, індіанці і пасіонарні іммігранти – герої цього дещо Фолкнерівського роману. Його дія відбувається у світі беззаконня й насильства, що “почасти є раєм,  а почасти – пеклом”. Забобони старого світу й химороді і жадоба нового – в романі Тоні Моррісон.

3. Джозеф О’Ніл. Нідерланд / Joseph O’Neil. Netherland 

Американське письменство вже народило не один роман про події 11 вересня – чи радше про світ після нього.  Ось і роман Джозефа О’Ніла розповідає історію голандського фінансиста з Мангеттена. Після 11 вересня його родина вирушає до Лондона, тоді як він опиняється в товаристві емігрантів-гравців у крикет, індійців та азіатів.  Кажуть, що роман висяває гумором і зрештою переходить у таку собі оду Нью-Йоркові та живучості нью-йоркерів. Автор, здається, працює у Фіцджеральдовій традиції.

4. Роберто Боланьо/ Roberto Bolaño. 2666

Остання книжка чилійського письменника, за життя визнаного за спадкоємця Борхеса й Кортасара, зосталась недописаною (кажуть, навіть назва – вже видавецька), і однаково має в оригіналі аж 1100 сторінок. Боланьо, екс-лівак, екс-наркоман, екс-авангардист, так і не розкрив у тексті головної його таємниці – хто був серійним убивцею, що закатрупив 300 молодих жінок у мексиканському місті. Та й інша таємниця, хтозна чи пов’язана з першою, не до кінця розв’язана: четверо критиків, що вирушили на пошуки загадкового письменника-нобеліата, екс-вермахтівця, так і не знайдуть свого героя, хоч ми натомість і дізнаємося багато про його життя.

5. Джумпа Лахірі. Незвична земля / Jhumpa Lahiri. Unaccustomed Earth

Письменниця з далекої Бенгалії прилинула до Сполучених Штатів разом із батьками, і там стала викінченим продуктом сучасного західного літпроцесу: з лавреатством Пуліцерівки, викладанням “творчого письма” по університетах, кількома книжками й однією екранізацією. Її нова книжка, друга для авторки збірка оповідань, - чергове усвідомлення безмежної далечі між світами різних культур, замішана на родинних колізіях в стилі реалізму натуралістичного кшталту.

Тепер настала черга на документалістику, есеїстику і що там ще входить в царину non-fiction.

1. Джейн Меєр. Темний бік / Jane Mayer. The Dark Side

Тортури в Гуантанамо, прослушка приватних розмов та інші жахіття Бушевої адміністрації, що врешті безславно йде в непам’ять наприкінці десятиліття злочинств, висвітлено в цій книжці з усією ретельністю і докладністю. Авторка – онучка відомого американського історика і журналістка часопису The New Yorker, працює в галузі журналістських розслідувань.

2. Декстер Філкінз. Довічна війна. / Dexter Filkins. The Forever War

Лавреат численних журналістських пермій, рідний для The New York Times автор відзначився в багатьох гарячих точках – від Афганістану до Іраку. У книжці він із “галюциногенною безпосередністю” показує людський вимір та наслідки ”війни з терором”.

3. Джуліан Барнз. Нема чого боятись / Julian Barnes. Nothing to Be Frightened Of

Англійський інтелектуал-постмодерніст написав мемуари, де виповів свої взаємини з релігією від атеїзму в 20 років до ангостицизму в 60. Старіння і смерть – від цих основних проблем відштовхується Барнз, спираючись на досвід власний, своїх батьків та брата. Кажуть, робить це з мудрістю своїх улюблених Монтеня і Флобера.

4. Дрю Джілпін Фауст. Ця республіка муки: Смерть та американська громадянська війна / Drew Gilpin Faust. This Republic of Suffering: Death and the American Civil War

Перша жінка-президент Гарвардського університету, також перший президент Гарварду, що закінчив інший виш і навіть не має ступеня й викладацької посади в ньому, видала ще одну книжку з теми, якій присвятила цілу свою наукову кар’єру. Громадянську війну та її 620 тисяч убитих (стільки ж, скільки загинуло у решті американських війн від здобуття незалежності до Кореї) вона розглядає не тільки як точку відліку нової американської держави, а й “колективну травму” для поколінь її громадян.

5. Патрік Френч. Світ це те, чим він є / Patrick French. The World Is What It Is

Біографія ще одного нобеліата – В.С.Найпола – ще й “авторизована”, як стверджують американські журналісти, є те, чим вона є – тобто “найкращою біографією з дотепер написаних” “найкращого постколоніального автора”. Найпол поділився з талановитим біографом численними документами і щоденниками з власного архіву, не пожлобився дати не одне інтерв’ю – і ось результат добротної праці, книжка замикає десятку найкращих на цей рік.

Тепер усі гайда на Амазон – замовляти хто що собі вподобав. Веселих свят і приємного читання! :)